Ти пам’ятаєш?
– Забуваю.
– От знову граєш!
– Я не знаю.
– А що, болить?
– Ти не священник.
– Іще б в ту мить…
– Це вже без мене.
– Гаразд. Не суть.
Бувай здорова,
Не згадуй зле.
– Слова – полова.
Твої – удвічі,
Нуль вартують.
В ту сама річку
Не ввійду я.
Могла б хоч вп’яте,
Але брудно.
Без мене грайся
В гру паскудну.
Там холодно
І трясовини
Місцями є-
Аж так прогнило.
Топися сам
Або умийся,
Чужим жінкам бреши,
В них крийся.
Я щезла.
Зацементувалась.
Те,що було, –
Суцільний хаос.
Та й ти аморфний,
Це напевне.
Шкода тебе.
Життя взаємне.
Позначка: болить
ТИ НЕ ЗНАЄШ
Ти не знаєш, душа як страждає,
Невідомо тобі, як болить,
Без душі народився, немає,
Камінець замість неї лежить.
Тому сльози для тебе огидні,
Слабодухість моя поготів,
Увесь вік, де лише були будні,
Поряд тебе ні дня не радів.
Ти пішов і вже сліз не буває,
Всі поділись страхи, відійшли,
А душа ще болить, як згадає,
Що колись були парою ми.
Вже на заході сонце сідає,
В небі пташка самотньо летить.
Не сумує душа, лиш зітхає,
Проявляється посмішки мить.
Ганна Зубко
02.10.2024.
ВЖЕ ДЕНЬ ПРОЙШОВ
Вже день пройшов і ніч пройде,
Наступить ранок в росах,
Травою ніжно сколихне,
В нім не пройдуся боса.
Так, як колись —
і сонцем, в дощ,
Болотом і росою,
В холод — охоплювала дрож,
Кидало в піт жарою.
Щоб знов босоніж по землі
Пройтись, дощем умитись,
Треба на день всього мені
В дитинство повернутись.
А ні на день, а ні на мить…
Слід пам’ять не стирає,
Десь ностальгією болить,
Десь тішить, надихає.
07.06.2024.
Мені болить…
-
Похмуро на серці, сум ятрить,
Гірко так, по щоці сьоза біжить,
Людські страждання та горе,
Загиблих героїв повне море.Біль пронизує все тіло,
Від поганих снів воно тремтіло,
Не знаєш як допомогти,
Від клятих ворогів застерегти...Кожну мить лиш молюся,
До Бога, на небо дивлюся,
Герої все летять-летять,
Небесні зірочки мерехтять.Куди ж ви? Не покидайте нас!
Поверніться! Вам же ще не час...
Мами, кохані дружини,
Плачуть в чорних хустинах...Слова́ та й го́ді, одні рядки,
Лягають на папері мої думки,
Ду́ші солдатів йдуть в небуття,
Вже не повернути їхні життя...31.03.2023. С.М. Онисенко
#поглядидуші
