Допоки нам терпіти цю русню?
Допоки слухать їхню гидку брехню?
Хіба не ми — онуки козаків?
Пора добити цих кацапських байстрюків!

Брехливі злодії, боліт гнилих поріддя,
В чиїх душах — туман, а в головах — безпліддя.
З калмицьким поглядом на все, що є чужим,
Вони століттями несли лише розбій і дим.

Вони сусідам жити не давали,
Пихаті величчю, яку у нас вкрали.
Та час настав — повернемо своє:
Все те, що нашу націю кує!

Ми — мудрість древніх київських столів,
Ми — дух завзятих вільних козаків!
Ми — стійкість вояків з карпатських гір,
Що берегли наш рід і мову до цих пір.

Гуртуймось, браття! Випалим вогнем
Рашистську наволоч. Ми свій шлях пройдем!
Який давно повинні були ми пройти,
Щоб ярма московського позбутись навіки.

Нехай смердять російським духом там —
В болотах, в тундрі, де немає місця нам.
Єднаймось, рідні! Нам своє робити,
Бо час прийшов цю нечисть додушити!
13.04.26

Пішов від рідної хати —
Не бачу рід, ні донечок ні дружину ні мати.
Пройшов БЗВП — навчився стріляти,
Щоб землю свою захищати.

Приїхав у степи Запоріжжя,
Як колись ішли козаки,
Та зброя вже інша — новітня,
І час вже не той, що колись.

Я буду стояти за волю,
За завтра, за рідний народ,
Бо ворог прийшов без поклику —
Забрати наш вільний код.

Та знову повстали ми, браття,
Як козацький незламний рід,
Щоб нечисть спинити прокляту
І не пустити в наш світ.

Не буде їм ходу до хати,
До нашої рідної землі,
Хай згине орда проклята —
Й піде в чорні глибини імли.

У пеклі війни крізь страх і горе,
Україна стоїть, мов камінь у горі.
За волю свою, за край рідний борються,
Від ворога мужно відстоюються.

Кров і сльози течуть, мов ріка неспинна,
Але серця воїнів палають вогнем віри.
Їхня душа не згасне, поки є надія,
На перемогу України, на вільну землю свою.

О, надія світла, не вигасай ніколи,
Хай мир і щастя відзвучать в кожному долі.
Нехай війна скінчиться, як злий кошмар нічний,
І мирна Україна знову засяє як світильник.

Тож долуй, браття, та йдімо вперед,
У нашім серці лиш мир і воля, як світлий світед.
Хай славиться Україна, вічно вольна й сильна,
І мирне небо над нею вічно блакитне сяє.

• Твір:

  І знову смерть.. І знов бажання жити
  В кожного із-нас завдання - свічку запалити!
  Згадати всіх героїв, що пішли у бій..
  Які вже не повернуться, до своїх домів..

  Вони віддали своє тіло за всіх нас!
  Щоб ми не знали горя та й не бачили атак!
  Ми віддячимо усім, що у нас присутнє.
  Лише віру дайте нам.., будь ласка на майбутнє!

  Що ми дальше будем розквітати як - роса на сонці..
  Запануємо ми браття, за всіх вас в сторонці!
  Ми будем пам'ятати кожного героя
  Який пішов у бій, проти горя!

  Який пішов, незнаючи на долю
  Але він знав, що буде знов героєм!
  Він допоможе нам зламати цього ката
  Тому якщо не кат нас візьме, візьмемо ми браття!