Весна. Вівторок. Сукня в смужку. Довіра. Щирість. Тепла дружба. Надія. Віра. Кава. Секс. І нелюбов. Без цукру все. Чекання. Пустота. Страждання. Не перший. Але хай останній. Зневіра. Втрата. Крик в подушку. Цемент на серце. Сталь у душу. Холодне слово. Недовіра. Непрощення собі. Без міри. Життя. Робота. Дім. По колу. Продовження. Себе до скону. Злий досвід. Хаос. Божевілля. Холодні ночі. Тінь похмілля. Знайти себе. Чи знов додолу? Люди. Самотність. Й все по колу…
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Весна. Вівторок. Сукня в смужку. Довіра. Щирість. Тепла дружба. Надія. Віра. Кава. Секс. І нелюбов. Без цукру все. Чекання. Пустота. Страждання. Не перший. Але хай останній. Зневіра. Втрата. Крик в подушку. Цемент на серце. Сталь у душу. Холодне слово. Недовіра. Непрощення собі. Без міри. Життя. Робота. Дім. По колу. Продовження. Себе до скону. Злий досвід. Хаос. Божевілля. Холодні ночі. Тінь похмілля. Знайти себе. Чи знов додолу? Люди. Самотність. Й все по колу…
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Здається, річка знає Як вийти з берегів. Тече і не чекає На трупи ворогів. Весна прийде, і квіти Розквітнуть на лугах! Ти можеш йти, сидіти, Чи плисти в кораблях,- Та все одно пристанеш До пристані ! А там Нікого не застанеш, Бо пристань – це ти сам! Чи річку , що в розливі, Хвилює течія? Чи згадуються хвилі? Чия вона? Чия ? Та навіть під землею, Просочуючись в грунт, Стає знов течією, І ,змивши з себе бруд, Вертається по колу, Тече своїм руслОм, Між берегів… Додому! До Океану! Омм…
A.R.* 27.06.25.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Приплила осінь з холодами, Та грієш Ти мене думками. Про себе , про свою чарівність, Про свою внутрішнюю ніжність. Яку вдалось мені відкрити, Хоч намагаєшся прикрити. Не всім дано її побачить, Повір для мене це багато значить.
До тебе тягне як магнітом, Душа покрита моя цвітом. Весна бурлить усередині, Хоча на дворі осінь нині. Ніякий холод не здолає, Тепло від Тебе зігріває. Ще швидше серце моє б’ється, Як Віолетонька сміється.
Прошу тепло Ти не задуй, Частіше посмішку даруй☺️.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Біжать струмки, Летять хмарки, І сонечко всміхається. Весна! Весна! З теплих країв Птахи вже повертаються. Радіє ліс від щебету, Шепоче небу:,, Дякую”. І килим квіту стелиться Вже сонечку подякою. Підсніжник білозоряний Сміливо витикається, І пролісок схвильовано та ніжно посміхається. Ряст боязливо синіми, Рожевими і білими Дзвіночками красивими З’являється на килимі. А жовта мати-й-мачуха Теплом своїм приваблює, Кульбаби пишна зачіска Холодні дні обманює. А сон-трава навіює Рожеві ніжні спогади, Дитячою наївністю Благально просить подиху. Як крокуси розслалися! Вони живуть надією, Що дарувати радощі – Це є їхньою мрією. Як аромат конвалії Бентежить і дурманить! Весни усі сценарії Чарівністю вже манять. Та й горицвіт, собачий зуб, Медунка і калюжниця, Чемерник, пшінка, білоцвіт Із сонечком голубляться. Ростуть, цвітуть – як граються, Людей так тішать казкою І хочуть всюди чути сміх, Всіх оповити ласкою. Ми мусимо у відповідь Життя їм дарувати, Не нищити ( там є душа!), Красу цю не вбивати. Бо першоцвіти ПЕРШИМИ Виборюють нам щастя І теплі дні весни й краси, Які ночами сняться.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Вона шукала поглядом весну, Знов зазирнула, аж у дно калюжі. Дивились люди, наче на чудну, а потім мимо йшли зовсім байдужі. Вона втікала швидко від дощу, ховалася під дахом від негоди. От був би поруч хтось і пригорнув Тримав за руку в холод і невзгоди. Вона чекала принца на коні, та поруч лиш машини проносились. Вітрин обличчя сірі і німі, Що вивісками весело глумились. Вона спіймати мрію не змогла, Зловивши облизня й черговий приступ болі. Під вистрілами правди і брехні, Тікала втомлено вперед до волі.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
