Вже віє пусткою із саду,
А так не хочеться зими,
Що вже крадеться тихо ззаду
І той полон не обійти.

Пірнути б в цвіт весни, у літо,
Вслуха́тись в щебет,
шелест трав,
Щоб колосилось поряд жито,
Зозулі голос не вщухав.

Росу спіймати у долоню,
У тінь пірнути верб густих…
В обіймах осені посто́ю,
Останніх, вже не золотих.

21.11.2025.
Ганна Зубко

Вже віє пусткою від саду,
А так не хочеться зими,
Що вже крадеться тихо ззаду
І той полон не обійти.

Пірнути б в цвіт весни, у літо,
Вслуха́тись в щебет,
шелест трав,
Щоб колосилось поряд жито,
Зозулі голос не вщухав.

Росу спіймати у долоню,
У тінь пірніти верб густих…
В обіймах осені посто́ю,
Останніх, вже не золотих.

21.11.2025.
Ганна Зубко

Вже віє пусткою від саду,
А так не хочеться зими,
Що вже крадеться тихо ззаду
І той полон не обійти.

Пірнути б в цвіт весни, у літо,
Вслуха́тись в щебет,
шелест трав,
Щоб колосилось поряд жито,
Зозулі голос не вщухав.

Росу спіймати у долню,
У тінь пірніти верб густих…
В обіймах осені посто́ю,
Останніх, вже не золотих.

21.11.2025.
Ганна Зубко