Я ще мрію зозулю почути
У далекому тому селі,
І до верб в береги зазирнути,
Як співатимуть солов'ї.

Білизно́ю садків любуватись,
Поміж трав ще косою пройтись,
Поможи мені, Божая Мати,
Повернути на мить те колись.

І грозу ту почути, і хвилі,
Хоча в пам'яті плескіт той є,
Павутину збирати на схилі,
Коли осінь у тра́ви вплете.

Водоспад іще мрію почути,
І місток повз млина перейти,
На піску сухім ноги розути
Й серед зілля водою брести́.

Голос гаю теж мрію почути,
Із струмка зачерпнути води,
Там найдовше хотіла б побути,
Щоб вслуха́тись в птахів голоси.

Я ще мрію… Надіюся… Встигну…

20.08.2026.
Ганна Зубко

Я ще мрію зозулю почути
У далекому тому селі,
І до верб в береги зазирнути,
Як співатимуть солов'ї.

Білизно́ю садків любуватись,
Поміж трав ще косою пройтись,
Поможи мені, Божая Мати,
Повернутись на мить в те колись.

І грозу ту почути, і хвилі,
Хоча в пам'яті плескіт той є,
Павутину збирати на схилі,
Коли осінь у тра́ви вплете.

Водоспад іще мрію почути,
І місток повз млина перейти,
На піску сухім ноги розути
Й серед зілля водою брести́.

Голос гаю теж мрію почути,
Із струмка зачерпнути води,
Там найдовше воліла б побути,
Щоб вслуха́тись в птахів голоси.

Я ще мрію… Надіюся… Встигну…

20.08.2026.
Ганна Зубко

Духм'яні яблука в саду,
Ряд хризантем побіля хати…
Руки́ не тягну — не зірву́,
Щаслива — маю що згадати.

Пройтися б гаєм і садком
Та берегами і узліссям,
Десь йти відкрито, десь тайком,
Вслуха́тись в щебет, що розлігся.

Вдихнути яблук аромат,
В красу калини задивитись…
Давно вже знищено той сад,
Лишилось пам'яті вклонитись.

А річка досі ще тече,
У тому ж руслі залиши́лась.
В зелене листя верб густе
Крізь пам'ять вко́тре подивилась.

12.08.2026.
Ганна Зубко

Духм'яні яблука в саду,
В ряд хризантеми біля хати…
Руки́ не тягну — не зірву́,
Щаслива — маю що згадати.

Пройтися б гаєм і садком,
Ще берегами та узліссям,
Десь йти відкрито, десь тайком,
Вслуха́тись в щебет, що розлігся.

Вдихнути яблук аромат,
В красу калини задивитись…
Давно вже знищено той сад,
Лишилось пам'яті вклонитсь.

А річка досі ще тече,
У тому ж руслі залиши́лась.
В зелене листя верб густе
Крізь пам'ять вко́тре подивилась.

12.08.2026.
Ганна Зубко

Вже віє пусткою із саду,
А так не хочеться зими,
Що вже крадеться тихо ззаду
І той полон не обійти.

Пірнути б в цвіт весни, у літо,
Вслуха́тись в щебет,
шелест трав,
Щоб колосилось поряд жито,
Зозулі голос не вщухав.

Росу спіймати у долоню,
У тінь пірнути верб густих…
В обіймах осені посто́ю,
Останніх, вже не золотих.

21.11.2025.
Ганна Зубко

Вже віє пусткою від саду,
А так не хочеться зими,
Що вже крадеться тихо ззаду
І той полон не обійти.

Пірнути б в цвіт весни, у літо,
Вслуха́тись в щебет,
шелест трав,
Щоб колосилось поряд жито,
Зозулі голос не вщухав.

Росу спіймати у долоню,
У тінь пірніти верб густих…
В обіймах осені посто́ю,
Останніх, вже не золотих.

21.11.2025.
Ганна Зубко

Вже віє пусткою від саду,
А так не хочеться зими,
Що вже крадеться тихо ззаду
І той полон не обійти.

Пірнути б в цвіт весни, у літо,
Вслуха́тись в щебет,
шелест трав,
Щоб колосилось поряд жито,
Зозулі голос не вщухав.

Росу спіймати у долню,
У тінь пірніти верб густих…
В обіймах осені посто́ю,
Останніх, вже не золотих.

21.11.2025.
Ганна Зубко