РІЗДВО І БАЖАННЯ

Йде Різдво, прямує в зорянім намисті,
Янгол над хата́ми крила розгорнув,
Сніг лягає сріблом на віконця чисті,
Бо на світ в стаєнці з’явиться Ісус.

Дзвони линуть в небі, мов дитячі мрії,
Ру́ки ми складаєм в щирих молитва́х,
Боже, дай нам сили, дай любові й миру,
Щоб жила́ Вкраїна вільна не у снах.

Коляда лунає, пісня неземная,
Йде від хати, лине в зоряний прості́р,
Сяє над вертепом зірка провідная,
І в душі співає Ангел із хорів.

За столом родина і молитва щира,
Очі повні віри, серце – як вогонь,
Хай Госпо́дь з Небес нам зі́шле сво́ю міру:
Мир і перемогу, що зросте з долонь.

Тиха ніч святая, сніг лягає м’яко,
Тиша в Божім світлі, Божа благодать,
Хай в душі́ зростає віра, як зернятко,
І веде крізь те́мінь зви́тягу кувать.

Хай замість тривоги – дзвони на світанку,
Хай дитя сміється, а не плаче в сні,
Хай в душі – колядка, а не чорні ранки,
І в серцях молитва, як зоря в вікні.

Хай молитва наша все зліта до Бога,
Й буде понад нами Божа благодать,
Хай веде нас віра крізь важку дорогу,
І свічкам життєвим хай не дасть згасать.

На столі – пшениця, в рушниках – надія,
Під обрусом – пам’ять, в серці – рідний край,
Хай Пречиста Діва буде в наших мріях,
Буде нам як Мати й захисти́ть наш край.

18.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1054031

РІЗДВО І БАЖАННЯ

Йде Різдво, прямує в зорянім намисті,
Янгол над хата́ми крила розгорнув,
Сніг лягає сріблом на віконця чисті,
Бо на світ в стаєнці з’явиться Ісус.

Дзвони линуть в небі, мов дитячі мрії,
Ру́ки ми складаєм в щирих молитва́х,
Боже, дай нам сили, дай любові й миру,
Щоб жила́ Вкраїна вільна не у снах.

Коляда лунає, пісня неземная,
Йде від хати, лине в зоряний прості́р,
Сяє над вертепом зірка провідная,
І в душі співає Ангел із хорів.

За столом родина і молитва щира,
Очі повні віри, серце – як вогонь,
Хай Госпо́дь з Небес нам зі́шле сво́ю міру:
Мир і перемогу, що зросте з долонь.

Тиха ніч святая, сніг лягає м’яко,
Тиша в Божім світлі, Божа благодать,
Хай в душі́ зростає віра, як зернятко,
І веде крізь те́мінь зви́тягу кувать.

Хай замість тривоги – дзвони на світанку,
Хай дитя сміється, а не плаче в сні,
Хай в душі – колядка, а не чорні ранки,
І в серцях молитва, як зоря в вікні.

Хай молитва наша все зліта до Бога,
Й буде понад нами Божа благодать,
Хай веде нас віра крізь важку дорогу,
І свічкам життєвим хай не дасть згасать.

На столі – пшениця, в рушниках – надія,
Під обрусом – пам’ять, в серці – рідний край,
Хай Пречиста Діва буде в наших мріях,
Буде нам як Мати й захисти́ть наш край.

18.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1054031

НІКОЛИ НЕ ПРИЙДЕ ЗВІДТІЛЬ

Пробач мене, мамо, пробач мене, рідная нене,
Додому, рідненька, я більше уже не верну́,
Тепер на могилу ти будеш ходити до мене,
Неначе до шлюбу, вдягнула мене у труну́.

Не плач же, матусю, не плач, моя рідная пташко,
Свічу загасили мені воріженьки в бою́,
Я вірю, рідненька, тобі, як ніко́ли, є важко…
Тепер я наза́вжди осе́люсь в Небеснім строю́.

Сльозами, рідненька, мене до життя не вернути,
Сльозами нічо́го, не зможеш, матусю, зміни́ть,
Сном вічним заставив мене воріженько заснути,
Мені ж бо хотілось… хотілось, матусенько, жить.

Вже свічка загасла й ніхто запалити не зможе,
Ніхто не пове́рне мене до земного життя,
Тепер в потойбіччі наза́вжди моє́ вічне ложе,
Й не буде ніко́ли в домівку уже вороття.

У тебе зостались всі мо́ї, рідненька, світлини,
На згадку про мене – дерева, що я посадив,
Не думав, матусю, що рано так світ цей покину,
Та ворог в бою́ на світанку мене, мамцю, вбив.

Не плач, люба мамо, не плач же, рідненька, благаю,
Нічи́м вже не зможеш мене до життя поверну́ть,
Лежу́ в домовині і се́рденько тво́є я кра́ю,
Мене не побачиш і голос не зможеш почуть.

До тебе прилину, прилину вві сні на світанні,
Неначе твій Ангел, я зможу тебе обійнять,
Ти вчора почула слова́ мої́, ненько, останні,
Вже більше нічо́го тобі я не зможу сказать.

Пробач мене, мамо, й за душу мою́ ти молися,
Пробач мене, рідна, за слово образливе й біль,
Сльозами не мийся, лиш в небо щоразу дивися,
Бо я вже до тебе ніко́ли не при́йду звідтіль.

21.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ЗАБРАНИХ ЖИТТІВ

(Світлій пам’яті полеглих 128-ї бригади)

В нас знову біль, страшні болючі втрати,
Вражи́на клята й забрані життя,
Не можемо такого ми прощати,
Ніко́ли це не пі́де в забуття.

Сто двадцять вісім… Горе, біль і сльо́зи,
І знов десятки забраних життів,
Війни́ вирують в нас страшенні гро́зи,
Й героїв не пове́рнем з тих світів.

Ракета вража влучила в героїв,
І не на полі бою це було́,
Біди́ потвора знову нам накоїв,
Несе щомиті смерті нам і зло.

Вони не знали, що загасне свічка
Й полинуть ду́ші в засвіти з землі́.
У рідних чорна хустка й чорна стрічка,
Яку нам в’яжуть кляті москалі.

Їх двадцять вісім полягло сьогодні,
Їх майже тридцять красенів-орлів.
Немає кра́ю чорній цій безодні,
І вже без ліку чорних наших днів.

Пішли з життя вони цієї днини,
А йшли з домівки неньку боронить.
Велика втрата знов для України,
Ятри́ться рана, яка так болить.

05.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 997950

ХАЙ БУДЕ ДЕНЬ БЛАГОСЛОВЕННИМ

Хай буде день благословенним,
Хай сонце променем торка,
Хай кожен гріх буде́ проще́нним
Й торкає Божая рука.

Хай буде день на славу Божу,
Щоб він у спо́кої минув,
За це в молитві ру́ки зво́джу,
Аби Всевишній нас почув.

Хай буде день у тиші, Боже,
Щоб нас не нищила орда,
Нічо́го ворог хай не зможе,
Аби не йшла до нас біда.

Хай буде день під чистим небом,
Лиха́ година хай мине.
Всевишній, мо́лю це у тебе,
Наза́вжди вбивця хай засне.

Хай буде день, який вдарує
Нам спокій в душах і житті,
Гроза війни́ хай не вирує
В свої́м кровавім вишитті.

Хай буде день без сліз і горя,
Без болю, крові і тривог,
Щаслива хай всміхнеться доля,
Й страшних не знать пересторог.

15.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 998623

ДЯКУЮ І МОЛЮ

Я дякую, Боже, за нічку прожиту,
Що цілі ворожі до нас не пустив,
Не радий ніхто з нас ординців візиту,
Надіюсь, що наші гріхи ти простив.

Я дякую, Боже, що бачу я небо,
Що ранок зустріла в домівці я знов,
Я руки в молитві складаю до тебе,
Щоб ми, українці, не знали оков.

Я дякую, Боже, що жити я можу,
І хліб споживати насущний щодня,
Прости мене, Боже, за те, що тривожу,
Бо нас убиває проклята руsня.

Я дякую, Боже, що воду п’ю чисту,
Хоч часто я чую тривоги сигнал,
Про захист благаю щоразу й Пречисту,
Бо зброї у ворога є арсенал.

Я дякую, Боже, за кожну хвилину,
Яка Перемозі торує все шлях,
Врятуй нас, Всевишній, врятуй Україну,
Не міни, а й хліб хай росте на полях.

Я дякую, Боже, і прощення молю,
Бо Миру ми хочем, не хочем війни,
Даруй нам, Всевишній, щасливую долю,
Позбав нас наза́вжди від вбивць-сатани.

01.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 997510

ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ

( Заслуженому художникові України Василю Красьосі з нагоди відкриття виставки «ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ»)

Мов образи́, поло́тна на стіні,
Важке буремне наше сьогодення,
Що опинилось у страшній війні…
«Війни́ обличчя», – цим картинам ймення.

Про біль нестерпний кожне полотно,
Про час страшний, в якому опинились,
Кроваве на них бачимо рядно,
Вся Україна, яка кров’ю вмилась.

Поло́тна промовляють зі стіни́,
Ридають з нами, плачуть і голосять
Про всі діяння вбивці-сатани,
Закінчити війну так щиро просять.

У кожному обличчі біль і страх,
Любов до України незбагненна,
Ненависть до орди у тих очах,
Бо Україна – це земля священна.

«Ми не пробачим, – чується з картин,
Ми не забудем цю війну ніколи,
Не забере з собою часу плин…
А йдуть у Вічність журавлі й соколи.

Знущання, і тортури, й вишиття,
Кровавеє життя й суцільна рана.
Це – забрані ординями життя
Та житиме Вкраїна нездоланна.

17.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 994334

ЙМЕННЯ ПОЛОТЕН

Гримлять гармати, та митець не спить,
На фронті він мистецькому воює,
Його душа за ненечку болить,
Та сво́їм серцем ПЕРЕМОГУ чує.

Палітра, пензель, Фастів і війна,
Болюча рана і рубці довічні,
Які зробив ординський сатана,
І наслідки ми маємо трагічні.

Любов до України у душі,
Вона в поло́тна з трепетом вселилась.
Вдивляємось в шедеври ці усі –
На них Вкраїна, яка кров’ю вмилась.

Поло́тна стогнуть, плачуть і кричать,
Ридають і молитви молять з нами,
То ж ми не маєм права забувать,
Що платимо ми доньками й синами.

Той цвіт, який у землю в нас ляга,
Жага життя і біль за Україну,
Яка митцеві й нам всім дорога
В шедеврах, звідки чуєм солов’їну.

Полотна промовляють, мов живі,
На кожнім з них – болюче сьогодення,
Вона на стінах, наче вартові,
І БІЛЬ ЗА УКРАЇНУ – їхнє ймення.

15.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ВОРОГ ЗАГАСИВ СВІЧУ

(Світлій пам’яті односельчанина, захисника України, героя Ярослава Бучка)

Проклятий ворог загасив свічу,
Забрав життя у Славіка потвора,
Ридала, плачу, навіть і кричу,
А ще живим… живим він був учора.

В скорботі знову ріднеє село,
За кожного із нас загинув Славік,
Воює сатанинське кодло-зло,
Герой тепер лежить на смертній лаві.

Він жити мав! Він неньку так любив,
Від перших днів він був на полі бо́ю,
Усе, що міг, для нас з вами робив,
І заплатив високою ціною.

Нема уже його серед живих,
З війни вертає Славік в домовині,
Наві́ки його подих уже стих,
Наза́вжди під землею у хатині.

За що ж потвора віку вкоротив?
За що життя забрав він у героя?
Так мало на землі він ще прожив,
Не промахнула та ворожа зброя.

Пішов з життя наш Славік, вже пішов,
Пішов і повернутися не зможе,
До ПЕРЕМОГИ з усіма він йшов,
Та ворог вклав його на смертне ложе.

06.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 994445

БАЖАННЯ І РЕАЛЬНІСТЬ

Так хочеться, щоб осінь вальсувала,
Але орда стріляє звідусіль,
Щоб ки́лими барвисті простеляла,
Але на рану сипле ворог сіль.

Так хочеться в багрянець заквітчатись,
Жоржинами побути в квітнику…
З героями доводиться прощатись,
Бо долю нам написано таку.

Так хочеться пташиною літати,
Вітання слать на землю з висоти́,
Та й го́лови доводиться складати,
Й нести́ важкі болючії хрести.

Так хочеться всміхатися, радіти,
Лебідкою на ставі пропливать –
Береться більше ворог скаженіти
Й продовжує життя в нас забирать.

Так хочеться проснутись на світанку
Й дізнатися, що вже кінець війні,
В росу вступити, посидіть на ґанку,
Та тілопади в нас щодня рясні.

Так хочеться у щасті потонути
Й позбутися рашистського сміття,
Живими всіх із фронту повернути,
І щоб не бу́ло з крові вишиття.

08.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 993539