Одне й те ж,
все у буднях, все те ж,
Тільки в мене, чи ще так у ко́гось?
У вірша́х лиш пройтися до меж
Можу я, де зріє вже колос.

За стежо́к на папері рядки,
Де по звичці думки викладаю,
В спориші та сипучі піски,
Озираючись, там я ступаю.

Де ще бути мені, як не там,
Хоч у ві́ршах — у рідному краї,
Більш уваги віддам берегам,
У їх хвилі загляну безкраї.

Луг пахучий згадаю і брід,
Між черемух та верб біля гаю,
Загадковий болотами слід…
Ще багато чого пригадаю.

26.04.2026.
Ганна Зубко

• Твір:

  На руках носив би я
  Якщо справді любить
  Подолав би гори я
  Якщо треба буде

  Поцілував би де завгодно
  Нехай лише попросить
  Обніму я до останку
  Якщо заморозить

  Я розігрію її серце
  В ту холодну зиму
  Хочу усмішку я бачить
  А не малу скотину!

  Взагалом.. хотілося кохання!
  Про яке в книжках ішло..
  А не те страджання!
  Про яке в віршах несло!