Кружляє у сніжному вальсі Віхола.
Сніжинок срібло сипле щедро довкола.
Із вітром пустує, співає, радіє.
Сніг білий, пухнастий, все сіє та сіє.

У танці своєму партнерів міняє.
То з Вітром шаленим з дахів сніг скидає,
А потім з Морозом у парі танцює,
Літає і ніг під собою не чує.

На ранок затихне, вгамується трохи
Поправе швиденько шовкові панчохи
Ще па із Морозом, із Вітром – підтримка.
Красиве завершення вальсу узимку.

Навколо все біле, незаймане, чисте
Схід сонця осяє дерева в намистах.
Вони стоять гордо стрункі та красиві
Сніг білим намистом вкриває їх гілля.

Закінчився вальс. Тиша в просторі ллється.
Тепер вже Мороз за роботу береться.
Віхола втомилася, відпочиває.
Недовга зима, тож нехай погуляє.
Січень 2026 р.

• Твір:

  Не замела зима дороги,
  Припошила лиш злегка,
  Не творить сніжної облоги,
  Хоча морозами міцна.

  Чекаю пуху снігового,
  Іскристий іній щоб манив,
  В зими нема чогось такого,
  Дивився погляд --- не відкрив.

  Де заметіль, де завірюха?
  Давно вже віхола мела,
  В зими теперішньої слова
  Такого жодного нема.

  Я справжні зими пам'ятаю,
  Ті гори снігу, лід товстий...
  Все книгу спогадів листаю,
  Читаю розділ зимовий.

  У хуртовину повернуся,
  Із гілок іній потрясу,
  В даль білосніжну задивлюся,
  Зими колишньої красу.

  09.01.2024.