Не плач за мною. Я тепер — трава.
Я теплим вітром овіваю плечі.
Я — ті невимовні в журбі слова,
Що ти почуєш у глибокий вечір.

Я не боявся. Просто не встигав
Згадати все, що серцю було миле.
Я в землю вріс — її я обійняв,
Щоб ви по ній ходити вільно вміли.

Мій автомат затих в жаркому дні,
Шеврон на пам'ять вітер розгойдає.
Не ставте свіч, не плачте по мені —
Я там, де світло темряву долає.

Тут не стріляють. Тиша — і я в ній.
Я бачу небо — чисте і безкрає.
Я виграв головний, останній бій…
Я є усюди — смерті не буває.

Пробач за те, що я не долюбив,
Що не допив з тобою чаю зранку.
Я так життя і рідний край любив,
Що став для нього вічним на світанку.

15 травня 2026 р.

Привіт, синочку.
Вже поріг сипучим снігом замітає.
На дворі 26 рік, але твоїх слідів немає.
Не йдеш по снігу крадькома, щоб нас із св'ятом привітати…
А за вікном така зима, не хочеться виходить з хати.
Я свої сльози обітру,
Господь хай рани полікує.
В твою кімнату я зайду і тут тобі заколядую.
І понесеться…
В небеса полине спів…
І ти почуєш…
Бо я ще в вимірі іду…
Ти вже у вічності св'яткуєш.
Христос ся рождає!
Славімо Його!

Щоденні молитви про щастя людини,
З якою хотілося прожити життя, але вже не буде ні днини.
Пригнічує усвідомлення того, що сталося,
І спогади про те, як сильно і ніжно кохалося.

День за днем – ідуть роки,
Лиш з голови нікуди не зникають спогади.
Розбиті на дрізки рожеві окуляри,
І сонце в душі заховалося за хмари.

Але ніщо не погасить внутрішнього світла,
Вже давно скотчем заклеєні всі рани та вікна,
Лиш би ще разочок заглянути їй у вічі,
І забрати цей погляд із собою у вічність.

Поговори зі мною чи то тихо, чи то неспокійно,
просто, відкривши рота, звуки видавай,
хочу живу розмову, не через мобільний,
поговори зі мною, щось розповідай.

Поговори про те, що десь тривожить душу,
про те, що болем розриває на шматки –
я вислухаю все, я хочу й мушу
тебе почути, бо пройшли віки.

Кажи усе, що можна говорити,
давай, погнали, виливай слова,
твій голос просто неможливо не любити,
він «Спазмалгон», якого потребує голова.

Поговори про що завгодно, навіть про погоду,
хоча я знаю, що дощі ідуть,
ти підібрала всі мої паролі й коди,
твої слова завжди мене знайдуть.