Не говори, що ти кохаєш —
Я в це не вірю. Не кажи.
Що про кохання вірне знаєш,
Про жертву теж не говори.

Бо жертва — той у цьому світі,
Хто тихо тліє — не горить,
Той, хто у небі на орбіті,
У мріях без діянь летить.

Душа і досі ще кохає:
Неспокій вдень і бій вночі.
І до самих кісток проймає
Твій вовчий плач у тишині.

Твоє «люблю» — легкий туман,
Що тане й сліду не лишає.
А почуття твої — обман,
Який душею відчуваєш.

Допоки ти плекаєш его,
Поки у дзеркалі лиш ти —
Все, що ти робиш — тільки ехо,
Там не народжуються «ми».

31 березня 2026 р.

Подивись на це з усіх боків,
Обери найгостріший кут.
Чи ти саме цього хотів?
Чи такий малював маршрут?

Зачиняй за собою, та не для всіх,
Говори, коли маєш – кажи.
Хтось таки зупинитися зміг,
Хтось і досі кудись біжить.