Люблю́ цю пізню, жовту по́ру
І літо бабине, дощі,
В нічному небі, на Покрову,
Вже прокричали журавлі.

І листопа́дом вже дивує,
Поміж туманами веде,
Про неї пише хтось, малює,
Журливі ноти хтось бере.

А я давно вже не співаю,
Журба по осені веде,
Щось в ній загублене шукаю,
Спокійне, тихе, гомінке.

19.10.2025.
Ганна Зубко

Згадався сад, у зелень манить,
Городом стежка вздовж веде…
Тривожить душу, зір туманить
Моє минуле гомінке.

На весен цвіт все озираюсь,
Зимові дні поміж снігів,
У літі теплому купаюсь,
В осіннім золоті садів.

Ще б ніжність вітру упіймати
І ласку теплих промінців,
У річки синь позаглядати,
У щебіт тихих берегів.

Стежки відчути під ногами,
Пісками слід щоб в далеч вів,
Тими лугами, берегами,
Туди, де захід рожевів.

18.01.2025.
Ганна Зубко

Згадався сад, у зелень манить,
Городом стежка вздовж веде…
Тривожить душу, зір туманить
Моє минуле гомінке.

На зелень весен озираюсь,
Зимові дні поміж снігів,
У літі теплому купаюсь,
В осіннім золоті садів.

Ще б ніжність вітру упіймати,
І ласку теплих промінців,
У річки синь позаглядати,
У щебіт тихих берегів.

Стежки відчути під ногами,
Пісками слід щоб в далеч вів,
Тими лугами, берегами,
Туди, де захід рожевів.

18.01.2025.
Г. Зубко