Гроші, гроші, гроші
Ми поклоняємося вам
Ми любимо тільки вас
Ми живемо заради вас
Ми піклуємося про вас
Ми так сильно переймаємося за вас
Ночами не досипаємо заради вас
І днями всі помисли лише о вас
Ми ніжно гладимо вас
Ми колекцінуємо вас
У подушку зашиваємо вас
І тільки коли багато вас
То життя розквітає
І повною груддю вдихаємо
О, гроші, я вами володію!
Я ще і ще вас збираю
І лише це мене надихає
А потім я скриню вам куплю
І ще більше вас полюблю
І ще більше назбираю
І ще більше барахла накупляю
І тут прийшов Азраїл
У небесному вбранні
І на іспит тебе відправив
І жодна купюра тебе не спасла
І жодна купюра за тебе не встала
І жодна купюра не допомогла
І навіть про тебе не згадала
А в руки іншого пішла…
Бо перед Богом будемо відповідати
За кожен крок і за помисли всі,
Там не вдасться нічого сховати,
Там не рахують бариші,
Там Бог спитає в суворій тиші:
«Що, окрім золота, в душі?»
Чи ти ділив свій хліб з голодним?
Чи ти молитву ввись здіймав?
Чи тільки ідолу холодному
Ти все життя своє вбачав?
Бог дав життя — і Він спитає,
На що ти витратив цей дар,
Вернись до Нього, поки дихаєш,
Поки ще серце б’ється в грудях,
Бо справжню вічність і утіху
Дає лиш Бог, а не капітал.
Позначка: гроші
Гроші лише інструмент.
Ми женемось за ними щоденно,
Наче сонце, став нам капітал.
Та чи чує хтось серце невтомне,
Коли гроші у руки узяв.
Гроші стали як лезо двосічне,
Вони ріжуть і ділять життя.
Ти купуєш комфорт, та не вічність,
Все залишиш, що щастям вважав.
Ми міняємо час на папери,
Свої сни, на нулі у рядках.
Та не бачимо зовсім як швидко,
Зросла жадібність в наших серцях.
І юність кладем під заставу,
За блиск, що зникає як дим.
Та лиш миті у тиші – то розкіш,
Зрозумів я, як трохи прожив.
У світі де все в підрахунках,
Любов лиш не має ціни.
Бо серце не банк, не рахунок,
А сад для живої весни.
Сльози щастя не купиш за гроші,
І за золото щирість людську.
Бо радість приходить не в цифрах,
А у тому з ким йдеш по життю.
Гроші можуть житло збудувати,
Та не створять душевне тепло.
Вони можуть і крила зламати,
І з небес опустити на дно.
Гроші лиш інструмент і не більше,
Біг за ними омана життя,
Їх у світі усіх не заробиш,
В цих словах уся правда буття.
Мрії про нескінченні багатства,
Не більше ніж тінь у вікні.
І як швидше прийде це зізнання,
Швидше знайде той світло в собі.
Час
Час найцінніше що є в цьому світі,
Влада у часу не має межі.
Він керує минулим й майбутнім,
Кожна мить ,це секунди в житті.
Завжди йде він вперед безупинно,
І життя твоє разом із ним.
Відмотати його вже не вийде,
Та й на паузі час не стоїть.
Так життя йде немов доганялки,
Ти біжиш,а час тихо іде.
Ну а потім міняєтесь місцем,
Ти ідеш, а час спрінтер уже.
Час безцінний,дорожче каратів,
Жодні гроші не рівня йому.
Ми життя проживаємо бідно,
Не збагнувши про цінність часу.
Так проживши заради роботи,
Грошей,гаджетів,решти майна.
Ми збагнем це було не потрібне,
Ми на це проміняли життя.
І сидиш у кімнаті старенький,
Час спливає і банк на нулі.
В голові лиш короткі моменти,
Теплі спогади як копійки.
Політ душі
-
Неначе сокіл, що по небу плине,
Як той потік, який з гір лине,
Летить Душа за небокрай
З надією потрапить в РайЛетить крізь хмари в небеса
І споглядає чудеса,
Де землю м'яко, наче тінь,
Вкривають тисячі хотіньДе люди думають грошима,
Де правило життя - "я хочу ще!",
Де помирає Істина незрима,
Де людяність впадає в урвищеМільярди душ живуть бажанням,
Забувши геть про почуття
І світ сповняючи стражданням
Втрачають з ними сенс життя.
Справедливість
-
Вже як другий рік, війна у нас з рабами.
З нелюдами, з обортнями, та тими дикарями..
Які лиш тільки можуть : Вбити й знищити це все..
Поки Україна в НАТО, шлях наш цей кладе..Але поки ми так хочемо, в цю нашу Європу
Наша влада, нас в цей час - посилає в жопу!
Поки наші хлопці кладуть тіло - За країну
Влада краде гроші і кладе брівку.Влада строїть нові ці дороги - Коли через день у нас тривоги!
І кому треба ці мости всі в полі? А ну для зайців, білок, та цих конів..
А барабани в бомбосховищі, у Києві для кого? - а для тих, хто гроші спишить, і зрадить до одного..
А Гуманітарка де та вся.. - Що з донатів знов пішла? Десь лежить у когось вдома, і не потрапила до воїнаА чому ще не довЕзли танків? - Тих абрамсів і леопардів?
Чому вони ще не на полі боя? - А ніхто не знає, це лиш Божа Воля.
Чому на силу ТЦК - забирають брата?
Тому що влада захотіла так, і забрала татка.Вони забрала сина, а може й в когось батька..
З шансом що повернеться, як ножом піти на танка..
Хоча він вмре достойно, за рідну Україну
Але що скаже дружина? - Знову своїм дітям..Так.. а може й виживе, шанси також є
Але варіанти 300 й 200, ніяк не омине..
Прекрасно розумієте, що таке війна..
Або стане героєм України, або з контузією піде до дна..
