Тобою дихаю і йду,
І світ вміщається в сліди.
Тобі і звичкам піддаюсь,
Іду туди, куди йдеш ти.
Ти поруч, ніби вічна тінь,
Твій погляд душу мені гріє.
З тобою добре, коли день,
Не страшно, коли вечоріє.

Ти засинаєш біля ніг…
А ранок знов приносить шок:
Ти зжер мій черевик і зник,
А поруч — згризений клубок.
Мій Вульф, мій грізний, дикий звір,
Хоч зростом — менше за подушку.
Ти — мій маленький рекетир,
Що лиже ніс, цілує вушко.

04 червня 2026 р.

Убив, переступив і пішов далі.
Ідеш — іди, не повертай назад.
Воскресну, відновлюся у деталях,
Без допомог нещирих та порад.

Із попелу зберу себе поволі,
По крихтах світло в серці віднайду,
Із болю витчу силу — і ніколи
Я більше вже не упаду в пітьму.

Ти думав — зникну, щезну я безслідно,
Розтану, мов туман серед полів.
Та я стою. Я дихаю. І гідно
Вертаю те, що ти в мені спалив.

Нехай мовчать твої холодні кроки,
Нехай минуле відійде в туман —
Я виросту крізь тріщини й пороки,
Я полюблю себе і свій талант.

27 березня 2026 р.