Не в тому сіль — прожити днів багато,
Щоб час ішов повільно чи спішив,
Не в цифрах суть, не в календарних датах,
А в тому, як насправді ти прожив.

Бо можна вік свій змарнувати тихо,
Згубившись у звичних «треба» і «слід»,
І не відчути, як минає втіха,
Як день за днем у серці гасне світ.

А можна день прожити, як багаття —
Яскраво, щиро, до останніх сил,
Наповнити його життям, завзяттям,
Щоб кожен подих значення носив.

Не в тому справа, щоб днів було море,
Щоб рахувати дні, немов дохід —
А в тому, щоб у кожному повторі
Життя лишало свій живильний слід.

Тож не рахуй їх — а живи, насичуй,
Наповнюй світлом усі дні життя…
Важливе — це життя у кожній миті,
А не багато пустих днів буття.

03 квітня 2026 р.

Своє минуле вже втомила,
Вертаюсь часто, більше там,
Знаходжу щось, що залишила,
Також завдячуючи снам.

Дні не цікавлять, дуже схожі,
Одноманітність б’є ключем,
Але з життя вони, всі Божі!
Мудрію й тішусь кожним днем.

01.10.2025.
Ганна Зубко

Своє минуле вже втомила,
Вертаюсь часто, більше там,
Знаходжу щось, що залишила,
Також завдячуючи снам.

Дні не цікавлять дуже схожі,
Одноманітність б’є ключем,
Але з життя вони, всі Божі!
Мудрію й тішусь кожним днем.

01.10.2025.
Ганна Зубко