Крутиться пісня, мов юла жива,
Весна прилетіла — сміється трава.
Прокинувсь ведмідь, розігнався в танку,
І світ засвітився в ясному вінку.
Чому це у серці вогонь зайнявсь?
Чому цей мій гнів у душі піднявсь?
Та пісня лунає — і зло відступа,
Як ангел з крилами добро обійма.
Приспів:
Хай цей світ розквітне, хай сонце встає,
Хай дружба, мов полум’я, завжди горіє.
Нехай тепле серце усіх зігріва,
Нехай зло розвіється, як полова.
Пташки заспівають, мов зорі горять,
А місто у квітах почне вигравать.
Образи зникають, як тінь у пітьмі,
І дощиком щастя нас кроплять святі.
Темрява у землю впаде без сліду,
А райдуга ніжна усміхнеться всюди.
І ми промовляєм, мов клятву одну:
«Мир і дружба — навіки, в добру і весну!»
Не можна бути злим, мстивим й глухим,
Бо миша з нори вислизає тихим.
Не можна надмірно наївним ставати,
Як рибка грайлива з води виривати.
Не можна літечко ясне загубить,
Бо швидко, мов окунь, поплине на мить.
А хвиля русалку враз змиє в пітьмі,
Та пісня нас знову зігріє в пітьмі.
Приспів:
Хай цей світ розквітне, хай сонце встає,
Хай дружба, мов полум’я, завжди горіє.
Нехай тепле серце усіх зігріва,
Нехай зло розвіється, як полова.
Пташки заспівають, мов зорі горять,
А місто у квітах почне вигравать.
Образи зникають, як тінь у пітьмі,
І дощиком щастя нас кроплять святі.
Темрява у землю впаде без сліду,
А веселка ніжна усміхнеться всюди.
І ми промовляєм, мов клятву одну:
«Мир і дружба — навіки, в добру і весну!»
