Стати краще батька хороша мета, навіщо це треба, я навіть сам не зна. Приїхати до рідних, і сказати так - мамо виберай дім, батя виберай літак. Приїхавши до батьків на новому мерсі сказати бабо з дідом, добився всього та без депресії. Купити на днюху батькам нову машину, бабі та з дідом закупити 3(три) городи шепшини..
Приїхати до старих друзів, з яких все починали, з тими що інколи на городі кукурудзу рвали. Взяти банана, та ні, не їстівного, а того що вісьми - циліндрового. В якого конячок близько шісот, від нуля до сотні, рванути разок. Поганяти шашечки з своїми кентами, попасти в аварію та розкластися на Київській ямі.
Ладно це все жарти та максимум чорний юмор. Чим швидше їдеш помало несуть блін.. Навіщо спішити ганяти на тачці - коли попереду в тебе сім'я та багатстви. Потрібно їздити обдумавши кожен крок, щоб не влетіти та не получити довічний срок. Насправді життя доволі цікаве - завтра ти труп, а сьогодні ласкавий. Тому послухайте мене любі друзі, живіть кожним днем, насолоджуючись кожній музиці.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Не за морем, не за синім, Не за океаном, А в українській хатині В ті часи, за станом, Коли ще дива траплялись У кожній родині Казочки на світ з’являлись У нашій країні.
От жили собі старенькі: Чоловік й дружина. Мали за вік добра жменьку, Була й одежина. Та не дав Бог їм дитини, Нікому доглянуть. Вже зігнулись їхні спини, Вік до низу тягне. Працювати вже не можуть, Хліб не заробити. Пусті думи не поможуть, Тре щось з цим робити! — А ходім, бабцю, до лісу. Нарвемо горіхів. Буде що нам попоїсти Й пройдемось для втіхи! Так вони та й порішили : Взяли два мішечки, Дірочки у них зашили Та й пішли пішечки!
Ось і ліс стоїть дрімучий! Потомились ніжки... Тут дуби ростуть могутні, Поруч і горішки. — Я полізу аж на край І буду трусити. А ти, стара, всі збирай, Та й будем носити! Так зробили: дід трусив, А баба збирала. Ніхто з них не відпочив, Доки ніч настала. Узяли вони мішки Потихеньку тягнуть. Аж за ними тут вовки! Ці ще й в рай затягнуть! В раз забув дід що старий, А баба горбата! Завдали мішки мерщій Та й бігом до хати! Звірі трохи погарчали, Хоч й хотіли їстки, Бігти до старих не стали: Нащо їм ті кістки?
Двері дід закрив на клямку, Баба ще й підперла ! Ледь не втрапили у ямку, Майже вже померли! В ляку дід бере відставку, Бабця ще не в змозі ! Сів старий собі на лавку, Баба на підлозі. Почали логічну справу - Горішки лузати. Тут у діда горіх вправо, Впав та й ну тікати! Закотився під підлогу. Дід у баби й просить: — Подай, Любцю, звело ногу, Й ліве око косить! — Не подам! Мені погано! Ще від переляку. Рухатись іще зарано, Що жива подякуй! Довго вони сперечались! Не прийшли до згоди! Тут щось стіни захитались Й луснула підлога! То горіх, що закотився, Почав проростати! — Чого діду задивився? Прибирай пів хати! Зразу дід прибрав підлогу, Потім стелю й даха. Бабу взяв він на підмогу, Ледь не впав невдаха! А горіх росте, росте Уже попід хмару! Рішення вже є просте: — Розганяймо пару! І до неба вже доріс. — Збирайсь, дід, до Бога! Може дасть нам щось поїсти, Якусь допомогу! Діду нічого робити! Помоливсь тихенько, Щоб зі старою бути ситім — Поліз помаленьку! Чи то швидко, чи не дуже, А таки добрався! Стукнув у двері: «Боже, друже!» Чемно привітався. — А чого тобі потрібно? — Бог його питає. — Ми старі ще й дуже бідні, — Дід відповідає. — Дай нам, Боже, що поїсти, Не тре паляниці... Помолившись, за стіл сісти... І на хліб пшениці. Дав Господь йому не мало, І зібрав в дорогу: Діжку меду, вин з підвалу Й золотого рога! Опустив на землю діда, Той вклонився вдячно. І до дому, повз сусіда, Пішов перелячно.
Сусід коней пас з обіду І гукнув в підскоку: — Де ти був, скажи но, діду? Й що ти котиш в бочках? — Був, сусіде, я у Бога! Дав мені підмогу: Мед, вино, злотого рога! Честь і Слава Богу! — А навіщо тобі ріг? Міняй на кобилу! — Дійсно, — дума чоловік, — Порадую милу! Обмінявся та й у путь! Аж — пасуть корови. Знов розмову заведуть І обміни знову! На цей раз взяв за коня Рябеньку корову. Ось отару виганяє Чоловік із двору. За корову взяв ягня! За ягнятко — кізку! Потім файне гусеня, (Бо немає мізку!) І нарешті обміняв На курку рябеньку! В руки птаху міцно взяв І поніс старенькій!
Пораділи, як малі! Міцно обіймались! І, як водиця в селі, Тричі цілувались! — Що та як? Розказуй дід! — Баба приставала. Розповів все: слід у слід... Посмішка — пропала! За «міняйло» провела Виховну годину. Та не довго, відійшла... Її ж він не кинув!😘
Стали славно вони жити, Немов малі діти. Їсти мед і винця пити, Курочку глядіти. Та яєчок нанесла, Висиділа діток. В дім вернулася весна, З доброти та квіток.
В казці цій мораль одна: Навіть якщо худо — Не спускайтеся до дна, І все добре буде! 🐣🐥🐣🐥🐣🐥🐣🐥
Барчук Р
7.02.2020
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Дід Мороз живе в далекій країні В новорічну ніч мандрує по всьому світу Везе вітання і подарунки - Вам! Під ялинку підкладає, З Новим Роком всіх вітає!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
