Ні тобі, ні нам і не собі
Ні королям, ні черні, не собі
Я і за лям, й за сотку! Продаюсь
Запевняю, я за царство!
Лиш іноді здаюсь
Здаю і палача, і винних, навіть шмаль
Я здам дітей, дружину
Навіть діда
Відкопаю геть усе, а ще, здаю сарай
У того ж самого діда
Я вкрав бика та здав його в казну
Борги покрив, тепер хоч би засну
Хто мав коня – тепер, у вас є шанс
Ногами вперше наздоганяти нас
Так, я і коня
Хотів віддать в казну
А в мене дід, тому, собі візьму
Тепер мене
Ненавидить село
Бо ні собі, ні їм
Лише на зло!
Мене обожнює заможний пан
Хоч мою хату він зараз палить в хлам
Я так сказав, тікаю, там сліди
Тепер у моїй владі всі кущі
Навіть білок я обдер й тепер
Гризу кедровий успіх
Я хижак, орел
Пропитий свин біжить з усіх копит
Мене впізнав, кричить, мабуть, простиг
А я то знав, який гнилий той мій сусід
Свині дає компот. Без свіжих слив
А я ті сливи зміг колись спиляти
Дров хотів я нарубати
А свиня продовжує скакати
Мабуть, маю я тікати
Ну не тобі, не нам, і не собі
Нічо не дам, навіть не проси
Сарай знаходиться з кривої сторони
Якщо там дід, то просто поори
Стати краще батька хороша мета, навіщо це треба, я навіть сам не зна.
Приїхати до рідних, і сказати так - мамо виберай дім, батя виберай літак.
Приїхавши до батьків на новому мерсі сказати бабо з дідом, добився всього та без депресії.
Купити на днюху батькам нову машину, бабі та з дідом закупити 3(три) городи шепшини..
Приїхати до старих друзів, з яких все починали, з тими що інколи на городі кукурудзу рвали.
Взяти банана, та ні, не їстівного, а того що вісьми - циліндрового.
В якого конячок близько шісот, від нуля до сотні, рванути разок.
Поганяти шашечки з своїми кентами, попасти в аварію та розкластися на Київській ямі.
Ладно це все жарти та максимум чорний юмор. Чим швидше їдеш помало несуть блін..
Навіщо спішити ганяти на тачці - коли попереду в тебе сім'я та багатстви.
Потрібно їздити обдумавши кожен крок, щоб не влетіти та не получити довічний срок.
Насправді життя доволі цікаве - завтра ти труп, а сьогодні ласкавий.
Тому послухайте мене любі друзі, живіть кожним днем, насолоджуючись кожній музиці.
Не за морем, не за синім,
Не за океаном,
А в українській хатині
В ті часи, за станом,
Коли ще дива траплялись
У кожній родині
Казочки на світ з’являлись
У нашій країні.
От жили собі старенькі:
Чоловік й дружина.
Мали за вік добра жменьку,
Була й одежина.
Та не дав Бог їм дитини,
Нікому доглянуть.
Вже зігнулись їхні спини,
Вік до низу тягне.
Працювати вже не можуть,
Хліб не заробити.
Пусті думи не поможуть,
Тре щось з цим робити!
— А ходім, бабцю, до лісу. Нарвемо горіхів.
Буде що нам попоїсти
Й пройдемось для втіхи!
Так вони та й порішили :
Взяли два мішечки,
Дірочки у них зашили
Та й пішли пішечки!
Ось і ліс стоїть дрімучий!
Потомились ніжки...
Тут дуби ростуть могутні,
Поруч і горішки.
— Я полізу аж на край
І буду трусити.
А ти, стара, всі збирай,
Та й будем носити!
Так зробили: дід трусив,
А баба збирала.
Ніхто з них не відпочив,
Доки ніч настала.
Узяли вони мішки
Потихеньку тягнуть.
Аж за ними тут вовки!
Ці ще й в рай затягнуть!
В раз забув дід що старий,
А баба горбата!
Завдали мішки мерщій
Та й бігом до хати!
Звірі трохи погарчали,
Хоч й хотіли їстки,
Бігти до старих не стали:
Нащо їм ті кістки?
Двері дід закрив на клямку,
Баба ще й підперла !
Ледь не втрапили у ямку,
Майже вже померли!
В ляку дід бере відставку,
Бабця ще не в змозі !
Сів старий собі на лавку,
Баба на підлозі.
Почали логічну справу -
Горішки лузати.
Тут у діда горіх вправо,
Впав та й ну тікати!
Закотився під підлогу.
Дід у баби й просить:
— Подай, Любцю, звело ногу,
Й ліве око косить!
— Не подам! Мені погано!
Ще від переляку.
Рухатись іще зарано,
Що жива подякуй!
Довго вони сперечались!
Не прийшли до згоди!
Тут щось стіни захитались
Й луснула підлога!
То горіх, що закотився,
Почав проростати!
— Чого діду задивився?
Прибирай пів хати!
Зразу дід прибрав підлогу,
Потім стелю й даха.
Бабу взяв він на підмогу,
Ледь не впав невдаха!
А горіх росте, росте
Уже попід хмару!
Рішення вже є просте:
— Розганяймо пару!
І до неба вже доріс.
— Збирайсь, дід, до Бога!
Може дасть нам щось поїсти,
Якусь допомогу!
Діду нічого робити!
Помоливсь тихенько,
Щоб зі старою бути ситім —
Поліз помаленьку!
Чи то швидко, чи не дуже,
А таки добрався!
Стукнув у двері: «Боже, друже!»
Чемно привітався.
— А чого тобі потрібно? —
Бог його питає.
— Ми старі ще й дуже бідні, —
Дід відповідає.
— Дай нам, Боже, що поїсти,
Не тре паляниці...
Помолившись, за стіл сісти...
І на хліб пшениці.
Дав Господь йому не мало,
І зібрав в дорогу:
Діжку меду, вин з підвалу
Й золотого рога!
Опустив на землю діда,
Той вклонився вдячно.
І до дому, повз сусіда,
Пішов перелячно.
Сусід коней пас з обіду
І гукнув в підскоку:
— Де ти був, скажи но, діду?
Й що ти котиш в бочках?
— Був, сусіде, я у Бога!
Дав мені підмогу:
Мед, вино, злотого рога!
Честь і Слава Богу!
— А навіщо тобі ріг?
Міняй на кобилу!
— Дійсно, — дума чоловік,
— Порадую милу!
Обмінявся та й у путь!
Аж — пасуть корови.
Знов розмову заведуть
І обміни знову!
На цей раз взяв за коня
Рябеньку корову.
Ось отару виганяє
Чоловік із двору.
За корову взяв ягня!
За ягнятко — кізку!
Потім файне гусеня,
(Бо немає мізку!)
І нарешті обміняв
На курку рябеньку!
В руки птаху міцно взяв
І поніс старенькій!
Пораділи, як малі!
Міцно обіймались!
І, як водиця в селі,
Тричі цілувались!
— Що та як? Розказуй дід! —
Баба приставала.
Розповів все: слід у слід...
Посмішка — пропала!
За «міняйло» провела
Виховну годину.
Та не довго, відійшла...
Її ж він не кинув!😘
Стали славно вони жити,
Немов малі діти.
Їсти мед і винця пити,
Курочку глядіти.
Та яєчок нанесла,
Висиділа діток.
В дім вернулася весна,
З доброти та квіток.
В казці цій мораль одна:
Навіть якщо худо —
Не спускайтеся до дна,
І все добре буде!
🐣🐥🐣🐥🐣🐥🐣🐥
Дід Мороз живе в далекій країні
В новорічну ніч мандрує по всьому світу
Везе вітання і подарунки - Вам!
Під ялинку підкладає,
З Новим Роком всіх вітає!
