Найгучніше кричить не зрада —
А тиша, що йде за нею.
Коли все зрозуміло й ясно,
Та правда — під гільйотиною.

​Ми мовчимо не з переляку,
А тому, що знаємо ціну.
У країні, де влада — плаха,
Правда ходить без охорони.

​Мовчання — це не покірність.
Це скрегіт стиснутих зубів.
Це пам’ять — холодна й вірна,
Що чекає на свій розлив.

​Це тиша перед грозою,
Коли небо не дихає, жде.
Народ не змирився з бідою —
Він рахунок мовчки веде.