1. А щастя у простих людських речах,
У добрій посмішці і ніжності в очах.
У мудрості і теплоті душевній
В радості життя щоденній .

11.01.2026, Івушка Моргентал (Благовіщенська)

2. Хотіла б ластівкою стати,
І полетіти вдалечінь,
У небі високо літати
Відчути легкість крил своїх.

15.07.2025, Івушка Моргентал

3. На крилах ніжної мелодії,
І не складної в ній гармонії
Летіла в міжсвіти коротка мить
Немов тонка із мережива нить.

25.04.2025, Івушка Моргентал

4. Я попрошу у Бога крапельку любові,
Такої ж чистої як мамина сльоза.
Щирості у кожнім новім слові
Ніжності душевної сповна.

09.06.2025, Івушка Моргентал

5. Хай доброю буде твоя душа,
Без виміру, без жодного гроша.
Глибинна мудрість з часткою любові
Немовби люди рідні всі, по крові.

17.05.2025, Івушка Моргентал

6. Краплинку любові дарує щомиті,
І дні її чистотою омиті
Душевне тепло і відсутня пихатість
Така добра і щира, немов ніжна святість.

07.02.2025, Івушка Моргентал

Спи, моє серденько, спи
Хай насняться тобі милі сни.
Зірочки в небі ніжно кружляють,
Мамині пісні чудові лунають.

Спи, янголятко маленьке моє
Нехай у снах буде щастя твоє
Хай вітер тихенько шепоче у гаю
А сонечко зранку тебе обіймає.

Спи, моя донечко, спи моя квіточко,
Спи , моя рідна і лагідна зірочко.
Я завжди поруч, доню, не бійся
І у любові маминій грійся.

Спи, моє серденько, спи моя мрія
Ти моє щастячко, ніжна надія..
Благословенна частинка любові творця,
Зігріває і будить дитячі серця.

12.04.2025, Івушка Моргентал (Благовіщенська )

Боже, дякую за осінь
Хоча складною та була.
Вплітала своє листя в коси
Сівши край того села.

Зажурилась люба осінь
З теплом прощалася вона
Все листя струснувши з волосся
Покинула на мить життя.

Сум в очах полонив серце,
Осінь йшла неначе вперше
Неначе вперше в позасвіт….
Забравши із собою гніт.

23.11.2025, Івушка Моргентал (Благовіщенська)

“Терпи, терпи!” – мовляють люди
Куди не глянь – вони усюди.
Краще знають як вчинити,
І як життя твоє ж прожити.

Де не ступнеш – тобі порада
Крок вперед і знову зрада..
“Терпи, терпи! – кричать вони
А ти з життя таких гони.

Бо тільки знаєш ТИ як жити,
І як світи нові відкрити
Забудь про сум, забудь про страхи
Життя – це дії , не тільки плани.

19.10.2025, Благовіщенська

ДОДОМУ

Вертаю додому, до рідної хати,
Я птахом кружляв по далеких світах,
Як довго прийшлося на мить цю чекати,
А рідну домівку я бачив у снах.

ПРИСПІВ

Додому, додому, додому
Вертаю з далеких доріг,
І молю я Богу святому
Ступити на рідний поріг.
Додому, додому, додому,
Де я народився і зріс,
Роки́ я у кра́ї чужому,
Від щастя не стримую сліз.

Вертаю додому, до батька і мами,
Пройтися подвір’ям, де мальви ростуть,
Пройтись на світанні дитинства стежками,
Відчути як ро́си сріблясті спадуть.

ПРИСПІВ

Вертаю додому у край цей квітучий,
Де пахне чебрець і шумлять явори,
Де верби над ставом схилились плакучі,
Де спогадом кличуть усі вечори.

ПРИСПІВ

07.12.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052837

ДОДОМУ

Вертаю додому, до рідної хати,
Я птахом кружляв по далеких світах,
Як довго прийшлося на мить цю чекати,
А рідну домівку я бачив у снах.

ПРИСПІВ

Додому, додому, додому
Вертаю з далеких доріг,
І молю я Богу святому
Ступити на рідний поріг.
Додому, додому, додому,
Де я народився і зріс,
Роки́ я у кра́ї чужому,
Від щастя не стримую сліз.

Вертаю додому, до батька і мами,
Пройтися подвір’ям, де мальви ростуть,
Пройтись на світанні дитинства стежками,
Відчути як ро́си сріблясті спадуть.

ПРИСПІВ

Вертаю додому у край цей квітучий,
Де пахне чебрець і шумлять явори,
Де верби над ставом схилились плакучі,
Де спогадом кличуть усі вечори.

ПРИСПІВ

07.12.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052837

Коли нам сонце гімн життя співає,
Війна продовжує творити чорну справу.
Від ран у полі воїн помирає,
Від болю корчиться , кляне війну криваву.

А поряд бій жорсткий кипить, клекоче.
І какофонія полохає повітря.
Війна із насолодою регоче.
Рве навпіл простір, випускає в світ жахіття.

Десь вдалині, за обрієм незримим,
Бо чадний дим накрив шатром довкілля,
Повзе і розпливається невпинно
Страх, що прийде й до них війни свавілля.

Війна, зрідка, криваву руку суне
За межі простору де бійня, різанина :
Запустить дрон, вогнем пекучим плюне,
Чи фейк закине у всесвітню павутину.

Невже несила безлад зупинити,
Щоб по планеті не повзла чума кривава?
Агресора всім миром заклеймити.
Довести, що існує в світі правда й право!

ДВА КОЛЬОРИ ЖИТТЯ

Два ко́льори щастя, два ко́льори долі,
Два ко́льори долі зі мою були́,
Два ко́льори болю, два ко́льори волі,
Два ко́льори квітів для мене цвіли.

Два ко́льори тиші, два ко́льори співу,
Два ко́льори віри у світлу весну,
Два ко́льори ночі, два ко́льори дива,
Два ко́льори вічні, і я їх несу.

Два ко́льори віку, два ко́льори часу,
Два ко́льори правди – я з ними живу,
Два ко́льори за́вжди наповнюють чашу,
Два ко́льори ритму – я з ними пливу.

Два ко́льори світла, два ко́льори тіні,
Два ко́льори ду́мки злітають увись,
Два ко́льори світу, два ко́льори зміни,
Два ко́льори віри – тримайся й молись.

Два ко́льори кривди, два ко́льори зради,
Два ко́льори правди дивились із мрій,
Два ко́льори смутку, два ко́льори ради,
Два ко́льори спраги несли́ до надій.

Два ко́льори неба, два ко́льори моря,
Два ко́льори наші є тут на землі́,
Два ко́льори щастя, два ко́льори зорів,
Два ко́льори мрії, немов кораблі.

28.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1052322