Немає спокою мені —
Вдома у мене живе
Жінка небесної краси!
Від неї в серці пожар,
Вона — мій безцінний дар,
В очах її — зоряний шлях,
А ніжність — у теплих руках.
Кожен мій подих — для неї,
Для моєї земної феї.
Вона — і молитва, і сповідь,
Почуттів моїх чиста повінь.
Весь світ затихає навколо,
Коли чую її я голос.
Це щастя — її кохати,
І все життя їй віддати.
Я все подолаю на світі,
Лиш би бачити очі ці світлі.
Вона — моя сила і доля,
Моя найсолодша неволя.
Ти сильна…
Ти жінка…
І ти українка…
Твоє ДНК — це є нації цвіт…
Це щирість у скронях,
А твої долоні
В молитві до Бога здіймають політ.
Ти сильна…
Ти зможеш…
І ти допоможеш піднятись у дусі…
Бо ти — оберіг,
Що словом своїм
Душі всім зігріваєш
І серцем чекаєш з далеких доріг.
Ти вільна…
Ти жінка…
Бо ти українка.
Як завжди чарівна, немовби весна…
Співуча у слові..
Приємна в розмові…
Чарує усіх ця краса неземна.
Справжня жінка завжди різна —
То весела, то сумна,
Іноді буває грізна,
То небесна, то земна.
Справжня жінка — це стихія:
То вогонь, а то вода,
В ній і правда, і надія —
В ній любов завжди жива.
В ній — світанки і тумани,
Грози з блиском в небесах,
Вона — ніжність і кохання,
І тривога у словах.
Справжня жінка — серце світу,
Світло в темряві доріг,
Вона може все змінити,
Якщо впустиш на поріг.
Як сміється — світ палає,
Як мовчить — зупинить час,
В її погляді безкраїм
Цілий світ живе для нас.
Вона сильна і тендітна,
Коли падає — встає,
Ось така різноманітна —
Таємниця в ній живе…
28 березня 2026 р.
ГРАНІ ЖІНОЧОЇ ДУШІ
Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
В мені і вогонь, і безмежна печаль.
Я світ обіймаю, мов ніжна молитва,
У серці моєму кохання й кришталь.
Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
В очах моїх – зо́рі, у думці – весна,
Я кри́ла дарую, я світ прикрашаю,
І в кожній сльозині – надія одна.
Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
Я граю життя, мов величний спектакль,
Де в кожному русі і буря, і тиша,
А в кожному слові – і ніжність, і знак.
Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
У серці моєму кохання і спів.
Я ніжно торкаюсь до ранку і світла,
Щоб світ розквітав від мої́х почуттів.
Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
Я зводжу надійні життєві мости,
В мені поєднались і буря, й відвага,
І ношу взяла́сь непосильну нести́.
Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
Я вірю у світло, у правду, в добро,
Молитвою ніжною землю зігрію,
Щоб сонце зійшло й сколосилось зерно.
24.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 р.
НЕМОВ ТРОЯНДА
Немов троянда, соками налита,
Для тебе я такою постаю,
Й цілунками, мов росами умита,
Що квітне із тобою, як в раю.
Немов троянда, що до себе манить,
Яку ти, мов зіницю, бережеш,
Й колючками тебе вона не ранить –
Кохання є й йому немає меж.
Немов троянда запашна і мила,
Одна така, для тебе лиш, одна.
Яка тебе зненацька покорила,
Й дурманить без грайливого вина.
Немов троянда, з іменем КОХАНА,
Струнка, яскрава, віддана тобі,
Щоб був щасливим – Богом тобі дана,
І дякуєш за неї у мольбі.
Немов троянда, у саду твоєму,
Милуєшся, лелієш ти її,
Богиню бачиш в образі моєму,
Для нас обох співають солов’ї.
Немов троянда, квітну із тобою,
Наповнена коханням і теплом,
Зали́шуся назавжди я такою –
Ти став моїм живильним джерелом.
11.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1051182
НЕМОВ ТРОЯНДА
Немов троянда, соками налита,
Для тебе я такою постаю,
Й цілунками, мов росами умита,
Що квітне із тобою, як в раю.
Немов троянда, що до себе манить,
Яку ти, мов зіницю, бережеш,
Й колючками тебе вона не ранить –
Кохання є й йому немає меж.
Немов троянда запашна і мила,
Одна така, для тебе лиш, одна.
Яка тебе зненацька покорила,
Й дурманить без грайливого вина.
Немов троянда, з іменем КОХАНА,
Струнка, яскрава, віддана тобі,
Щоб був щасливим – Богом тобі дана,
І дякуєш за неї у мольбі.
Немов троянда, у саду твоєму,
Милуєшся, лелієш ти її,
Богиню бачиш в образі моєму,
Для нас обох співають солов’ї.
Немов троянда, квітну із тобою,
Наповнена коханням і теплом,
Зали́шуся назавжди я такою –
Ти став моїм живильним джерелом.
11.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1051182
ВЕСНА І ЖІНКА
Весна і жінка, сила й перемога,
І гордість, й біль, і сила, і краса,
В прекрасне їй хай стелиться доро́га,
Нехай вмиває Божая роса.
Хай щастя огортає кожну жінку,
Хай буде це щомиті раз у раз,
Поставте їй найвищую оцінку,
І щоб не чула жодної з обра́з.
Весна і жінка… Дві вони святкові,
Й оби́дві плачуть різними слізьми́,
Неначе різні, але й однако́ві,
Й обидві стелять всюди килими́.
Весна і жінка… Дві такі звабливі,
Так їм пасує зваба обидвом,
Вони оби́дві дуже особливі,
І кожна з них дзвенить свої́м дзвінком.
Весна і жінка квітнуть і буяють,
Вони бурхливі, мов гірський потік,
Беру́ть в обійми, ніжно обіймають,
Без них не обійтись ніяк вовік.
Весна і жінка… Їх не зупинити
І браму перед ними не закрить,
І їх ніхто не може замінити,
Та і життя без них не уяви́ть.
10.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1051067
ВЕСНА І ЖІНКА
Весна і жінка, сила й перемога,
І гордість, й біль, і сила, і краса,
В прекрасне їй хай стелиться доро́га,
Нехай вмиває Божая роса.
Хай щастя огортає кожну жінку,
Хай буде це щомиті раз у раз,
Поставте їй найвищую оцінку,
І щоб не чула жодної з обра́з.
Весна і жінка… Дві вони святкові,
Й оби́дві плачуть різними слізьми́,
Неначе різні, але й однако́ві,
Й обидві стелять всюди килими́.
Весна і жінка… Дві такі звабливі,
Так їм пасує зваба обидвом,
Вони оби́дві дуже особливі,
І кожна з них дзвенить свої́м дзвінком.
Весна і жінка квітнуть і буяють,
Вони бурхливі, мов гірський потік,
Беру́ть в обійми, ніжно обіймають,
Без них не обійтись ніяк вовік.
Весна і жінка… Їх не зупинити
І браму перед ними не закрить,
І їх ніхто не може замінити,
Та і життя без них не уяви́ть.
10.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1051067
– Ну що вона за людина?
Така дивна і неспокійна,
така дика і божевільна,
така вільна і самостійна.
– Ну що вона за людина?
Так не годиться, все так не можна!
така щира й водночас тривОжна,
така ніжна, все всім повинна…
– Ну що вона за людина?
така зваблива, нетерпелива,
така важлива ( або геть не важлива),
така кохана, грайлива, мінлива.
– Ну що вона за людина?
така проста, до всього вже звична,
та не байдужа й емпатична,
непередбачувана і суб'єктивна.
– Ну що вона за людина?
Якого роду? Що за манери?
Що за слова? Де її каскадери?
Вона служити нам завжди повинна!
– Ну що вона за людина?
така різкА і нестримна, граційна,
десь обережна, а десь емоційна,
прямолінійна, відкрита, вразлива.
– Ну що вона за людина?
Так помилятися не має права!
На неї повинна чекати розправа,
хоч і для когось вона красива.
– Ну що вона за людина?
У ній живе холод й тепло одночасно.
Хоч і кричить вона про це завчасно,
але їй люди чомусь не вірять…
– Ну що вона за людина?
Екстравагантна та ексцентрична,
десь епатажна, десь трохи цинічна,
десь нежива, як залізна жердина.
– Ну що вона за людина?
Буває мінлива, богобоязлива,
часто довірлива і справедлива.
Цікава така людина…
– Їй помилятись не личить.
Така важка, непоборна і вперта.
така – в моменті, та справжня, відверта.
Як вона втримає своє обличчя?
– А вона просто людина.
Не зобов'язана всім догоджати
і помилки може теж допускати.
Та в цьому світі така – єдина!
– А вона …. жінка.
І хай, де крапки. що хочуть – те пишуть.
Мовчки всіх суддів на Бога залишить,
стане вплітати у долю квітку.
Вона була неймовірно вродлива.
Неабиякий мала шарм…
Одягалась порядно, не хтиво.
На плечах був прозорий шарф.
Шовковисте по пояс волосся.
Чобітки до колін з каблуком.
Помічали завжди її хлопці.
Не один вже пішов з гарбузом…
Її розум, мов космосу сила,
Розмова, як спів солов'я.
Давно вже себе оцінила,
Точно знала, що хоче в життя.
Дітей жінка сильно любила,
Та тримала собаку й кота.
Але вірила спрагло, щосили,
Ще зустріне свого короля.
Вона була неймовірно вродлива.
Їй ніколи не сумно одній.
Жінка, що себе полюбила,
Мов цінний музейний сувій…
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
