Звичайно, ми не ідеал,
Та є у нас, людей, запал,
Який завжди нам допоможе:
В душі палає іскра Божа.

Вона — як вогник у свічі,
Як сенс, що жевріє вночі,
І навіть там, де біль і втрати,
Вчить не зламатися — вставати.

Коли весь світ немов горить —
Душа тривожиться й болить.
Та вогник той не згасне, гріє,
Серця скеровує до дії.

У кожнім серці — цілий світ:
У ньому — радість і граніт,
І дар, дарований від Бога, —
Який освітлює дорогу.

29 березня 2026 р.

Ми люди — та не ідеал,
У нас і сила, й слабкість є.
Хтось слабкість в гордості сховав
І его пестує своє.

А хтось, на рівному упав,
Підвівшись, силу він набув.
Сказав: то Бог урок послав —
Його прийняв і не забув.

Іде вперед — без зайвих слів,
Без скарг на долю, без образ.
Він знає: істина без сліз
Стає міцною, мов алмаз.

Як визнаєш, що ти слабкий —
Долаєш власне горде «я»,
Спустивши его з висоти,
Стаєш сильнішим — день від дня.

29 березня 2026 р.