Я із тобою – під єдиним небом,
І зір – один і той же океан,
І кожен день – на відстані і разом,
Немов луна відгукується нам.

Між нами – незначна смішна різниця:
Молодша я лише на дев’ять днів.
І часто твої дивні таємниці
Є віддзеркаленням моїх віршів.

Оговтує одне і те ж повітря,
Сміємось ми з однакових дрібниць.
Нам вічністю дарована ця звичка —
На відстані — та поруч, без границь.

19 травня 2026 р.

Там, де зорі гаснуть тихо,
Де спинився часу біг,
Засинає міцно лихо,
Падає на плечі сніг.

Там тумани срібну пряжу
Сонно над рікою тчуть
І ніхто уже не скаже,
Де спокою нам здобуть.

Лиш поміж вітрів у тиші
Чути шепіт давніх мрій
Що колись цвіли мов вишні
У садку моїх надій.

Світ застиг немов у казці,
Сплять за обрієм віки.
Військо тіней в чорній масці
Сни несе через роки.

Зупинилось все, що мчало.
Стихло все, лиш чути біль.
Там, де серце спочивало,
Світло нам дарує ціль.

19 травня 2026 р.

Мій улюблений герой!
Мій маленький супергерой!
Швидкий як їжачок Сонік
І щирий як справжній муслім.

Тільки вранці очі відкриє-
Він біжить і обіймає.
Ранок вставати, каже мені
І радість дарує в кожному дні

Моя гарнюня, моя втіха
Хай минає тебе лихо.
Як усмішка твоя сяє-
Сонце в небі розквітає.
Коли ти бавишся- зорі схиляються.

Я забуваю про втому в ту ж хвилину.
Твій сміх — то музика для вуха,
Кожен твій крок під наглядом Аллаха-
Більшої радості мені не треба.

Коли ти, рідний сину
Намаз зі мною читаєш
Янголи за тебе просять
І любов Творця приносять.

Мій Амірчику, мій сину,
Бубочка моя кохана!
Я тебе ніколи не залишу
Допоки в грудях серце б’ється,
А думка в сине небо в’ється
​Я буду поруч, крізь роки
Від бід вкриваючи в віки.

мовчання гірко за слова зобразить більше
шепочуть пусті звуки: "кинь вагання"
сон відберуть нічний даремні сподівання
на наш світ з мрій, де зорі яскравіші

в житті вони – прості знайомі знову –
їх душі міцно сплетені по долі
без нього їй нестерпно в цій неволі –
остання в думках тьохкає розмова

їй сил не стане вкотре довіряти
впустити в серце бракувало міці
на жаль, вона осягне в свому віці
"людське кохання годі й уявляти"

Оберемки квітів, носити на руках,
Місяць, зорі, море — все в його словах.
Очі блищать, серце тремтить,
Уява летить — її не спинить.

Ми жінки, штучки ще ті,
Вуха маєм чималі.
«Заводська прошивка» — то дрібниця,
Нерви у порядку, з гумором дівиця.

Тож хай балаканина лине,
А справи — то істина єдина.
Слухай не вухами, а очима —
Дії гучніші ніж вірш або рима.

(с) Бандура А.О.

Луна зазивала мене уночі.
Поглянь, дівчино, там зорі ясні.
Світять мов лав – сторі тобі.
Грають в мінорі, мелодії свої.
В ігропросторі із ними
сердце твоє співає.
Про кохання палке,
про його не вщухання.
Дівчино ,мила , там зорі ясні.
Грають для тебе мелодії свої.

• Твір:

  Дивлюсь на зорі.. та згадую тебе
  Мовби янгол, мовби Боже.. золотце ти чарівне..
  Але ти світиш не для мене, а для того друга
  Поки у моїй кімнаті, знову ця недуга.

  Я буду плакати всю ніч, поки не забуду..
  Но в моїх думках знову ти, і знову ця натура...
  Ну перестань ти Возя! - думати про неї
  А як.. А як забути очі ті, та наші всі моменти.

  Я інколи задумуючи, життя навіть не бачу..
  Чи варто щось старатись, чи знову болт покласти..
  Але стараюсь взяти... Інколи все в руки,
  Щоб десь там у Кийові, згадали й не забули!

  У планах в мене безліч тем, та й завжди є натхнення
  Лише підтримку б дати нам, і вб'ю усі проблеми!
  Я впораюся сам, я зроблю все вот те..
  Щоб завтра у ТВ, побачили мене!

• Твір:

  Зорі з небесного ложа
  Шукають очима стежину земну.
  "Чом з життям людським так схожий? -
  Спитаю у старого полину-
  Чом серед весняних злив
  Таким гірким удався?
  Чи вдосталь ніколи не пив?
  Чи в росах не купався? -
  То зібралась по краплині
  Гіркота далеких літ.
  Він береже її донині
  Уже багато-багато століть.
  Він вкрадавсь у високі жита,
  Вплітавсь у пшеничну солому,
  Щоб чулась вічна гіркота
  У хлібі степовому.
  Стою одна й не без жалю
  Ловлю себе на тому нині,
  Що вже троянди менш люблю,
  А більше кущик полині.