Немає вірніших друзів,
ніж ті, з ким кров і тиша — на двох.
Родина — не слово і не союз,
а дім, що стоїть, коли ти знеміг.

Вони не зрадять — навіть у втомі,
навіть коли між нами мости.
Бо ми не рахуємо ролей чи провин —
ми будуємо береги, а не мости.

Непорозуміння — пил під ногами,
якщо не «виграти», а почути.
У цьому й сила — бути поруч,
коли буря починає крутити.

Життя в’язало тугі вузли:
ракети, шахеди, зради «своїх».
Та я вистояв. Я не зламався.
Бо мав тих, хто вірив і хто беріг.

Діти — моє продовження.
Дружина — серце без решти.
Мама — корінь і відродження.
Сестри — тепло, що веде у темряві,
коли здається — край,
і все одно…

Я ніколи не був сам.
Сім’я — моя сила і моя наука.
Мій фундамент. Моє завтра.
Я пройшов крізь шторм і туман.

Маю свій берег і свій екіпаж.
Я сильний настільки, що можу сказати:
дякую вам —
за віру,
за вірність
і спільний шлях.