Послухай шепіт вранішніх зірок,
І , краєм ока, зазирни в іншу реальність.
Можливо, в ній не тягнеш ти візок,
Який гальмує, стримує твою діяльність.
Можливо , в тій реальності тебе
чекає за столом накритим миле щастя,
Розчарування осторонь пройде,
Наступить місяць, день та час твого причастя.
Дізнаєшся про таїнство якесь,
Там сила, мудрості оаза і завзяття.
Відродишся, оновишся увесь,
Незвіданих енергій спалахне багаття .
Не поспішай, реальність роздивись.
Сподобалась? Тоді рушай у путь-доріжку
Як намір є, – іди. Не зупинись,
І не сприймай нове, немов якусь крадіжку.
Ми щохвилини робим вибір свій,
Щомиті вибираємо собі реальність.
Тож, не чекай оману з неба, – дій.
І зникне в твоїй долі марево, фатальність.
Послухай шепіт вранішніх зірок,
Є наміри, – обдумай, зваж і зроби вибір.
Не те, що нагадав колись пророк,
А ждане! Впевнено – у незнайомий вимір!

Складаю словами свій шлях до зірок
А краще на зустріч ніж навздогін крок
Життя то найважчий у світі урок
Веде мене хід моїх тихих думок

А наче сьогодні а ніби вже вчора
Я бігав маленьким під небом суворим
Залишили спомин дитячі роки
Колись як і всі я відійду в віки

Написане мною не просто слова
Життя хоч не легке та є в нім дива
За літом приходить холодна пора
А я за словами піду на жнива