БІЛИЙ СНІГ

Білий сніг на зеленому листі,
Білий сніг на зеленій траві,
А калина в червонім намисті,
Багряніє в ранковій імлі.
Білий сніг намистинок торкався,
І кожнісіньку він цілував,
Так в любові калині зізнався,
Й дуже ніжно її обіймав.

ПРИСПІВ

Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг у повітрі кружляє,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
На траву і на листя лягає.
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг простеливсь оксамитом,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
В поцілунку зустрівся із цвітом.

Десь у полі туман розстелився,
Вітер ніжно гойдає жалі,
В серці смуток чомусь оселився,
Наче спомин про дні золоті.
І діброва дрімає у тиші,
Гай шепоче про літо нове,
А мелодія серце колише,
Наче пісню, що знов оживе.

ПРИСПІВ

Білий сніг на зеленому листі,
Наче спогад, який оповив,
І злітає мелодія чиста,
Бо він ніжністю все полонив.
Білий сніг на зеленому листі,
Вітер лагідно шепче в гіллі,
І дорога в тумані сріблистім,
Всюди казка на білім крилі.

ПРИСПІВ

17.12.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1053432

БІЛИЙ СНІГ

Білий сніг на зеленому листі,
Білий сніг на зеленій траві,
А калина в червонім намисті,
Багряніє в ранковій імлі.
Білий сніг намистинок торкався,
І кожнісіньку він цілував,
Так в любові калині зізнався,
Й дуже ніжно її обіймав.

ПРИСПІВ

Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг у повітрі кружляє,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
На траву і на листя лягає.
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг простеливсь оксамитом,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
В поцілунку зустрівся із цвітом.

Десь у полі туман розстелився,
Вітер ніжно гойдає жалі,
В серці смуток чомусь оселився,
Наче спомин про дні золоті.
І діброва дрімає у тиші,
Гай шепоче про літо нове,
А мелодія серце колише,
Наче пісню, що знов оживе.

ПРИСПІВ

Білий сніг на зеленому листі,
Наче спогад, який оповив,
І злітає мелодія чиста,
Бо він ніжністю все полонив.
Білий сніг на зеленому листі,
Вітер лагідно шепче в гіллі,
І дорога в тумані сріблистім,
Всюди казка на білім крилі.

ПРИСПІВ

17.12.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1053432

ПІД ДОЩЕМ

Ми цілувались під дощем,
Співав нам вітер про кохання,
Став світ невидимим плащем,
Де не існує розставання.

І краплі падали з небес,
Як ніжні дотики до скроні,
Вони змивали смуток, стрес,
Даруючи нам світ гармоній.

Ми йшли по вулиці нічній,
Де світло ламп тремтіло тихо,
І в кожнім русі, як вві сні,
Живе кохання та утіха.

Дощ обіймав нас, мов тепло́,
Він шепотів про вічні миті,
І серце в серці розцвіло́,
Щоб назавжди́ разо́м світити.

І пам’ять ніжно берегла
Ті миті, що не знають скону,
Вона, мов зірка, пролягла
У глибину́ душі́ бездонну.

У мріях знову ми удвох,
Де дощ малює світ прозорий,
І кожен подих, кожен крок
Освічують і місяць, й зо́рі.

Ми цілувались під дощем,
Були́ ці миті незабутні,
Разо́м в житті з коханням йдем,
Бо почуття у нас присутні.

26.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052183

пустим здається все навколо
я поруч з ним не бачу долі
не має сенсу жодне слово
від серця сказане поволі

я тебе в кожному шукала
продовжую шалені спроби
тобі співала про кохання –
йому не дам ні дріб турботи

я відчуваю страх роздумів
мене турбує мить вагання
мій холод знов посіяв сумнів –
розбив в кохання вірування

тебе побачить рветься серце
тебе відчути марить шкіра
мій сплеск жаги до тебе в’ється
плющем ажурним а темрі сірій

абонент недоступний – дзвонив ти сьогодні вночі
вчора ввечері слухавку взяв незнайомий нам голос
“всі слова, що змінився, ти краще візьми промовчи
ніж знецінити мить оживання, зщасливлення хронос”

зрозуміли вони, як різняться кохання їх мови
коли схоче злетіти – він крила старанно зламає
її з розуму зводить сей запах сліпої любові –
бачить як почуття ефемерно від нього минають

як ти довго боролась, щодня безсумнівно палала
стільки раз закриваючи очі від мутного диму
віддалився і здався: ніколи не вірив в старання
вся згоріла – він вмить втратив рідну людину

новий аркуш, перо, новий почерк на чистій сторінці
в неї вільна душа, але серце давно вже здубіле
щосекунди для неї життя сяють теплі промінці
повератють за роки страждання все світле змертвіле

візьме слухавку голос критично чужий його вухам
теплоти не помітив: “можливо, то перша хвилина”
він не чує в нім ніжності, м’якості близького духу
все не так, як було в нього щиро, глибинно

твої слова останні – про кохання
співають про любов плейлісту треки
не знайдуть почуття такі визнання
які ховаєш між рядків куплетів

почуй в моїй душі палкеє фадо
наскрізь заглянь: чи в серці твої очі
ти маєш наді мной шалену владу
в твоїх руках зігріюсь опівночі

ти огорни мою вразливість світлом
дозволь у віру в щирість зануритись
те непохитне встоїть дужим вітром
що дасть в тобі мені всій розчинитись

так божеволію з очей твоїх зелених
твій тембр марить, заспокоює, лікує
ти погляд мій наївний, порожненний
наповнив сенсом – муки днів тамує

бракує сотен діб в твоїх обіймах
не вистачить буття для насолоди
не квапся, прочитай у моїх римах:
“для нас в житті не стане перешкоди”

чомусь всі бачать тіло, а не душу
та відчувають холод всередині
що напишу сьогодні на картині
про почуття, якими я брешу

щодня кажу тобі моє “пробачиш?”
за те, що я, травмована роками,
оплакую сама собі сльозами
нестерпний біль, що навіть не побачиш

хочу закритись, відсахнутись, бігти
забувши про палку любов у серці
ти ніжно в очі глянеш у люстерце
загоїш рану, даш в коханні мліти

не розумію, сонце, чим живеш ти
чому сьогодні грієш, завтра палиш
розіб’єш серце, вламки переступиш
не чутимеш, як зірвуся волати

приходить день, проходять стрімко ночі
на наших “ми” стояла жирна крапка
колись вгадала правду мені бабка
що не від щастя будуть мокрі очі

ДУШІ́ МОЄ́Ї ДИВОЦВІТ

Приїду скоро, милая чаклуне,
В твої́х очах бездонних потону́,
І забринять душевні наші стру́ни,
Тебе до себе, мила, пригорну́.

Я обійму́ тебе, немов Богиню,
Тепло́ своє́ усе тобі віддам.
Коли не поряд, то думками лину,
Ти – Всесвіт мій, душі́ моє́ї храм.

До Господа за тебе я молю́ся,
Тобою, моя люба, я живу,
У вічі, мов в джерела я дивлюся,
З росою тобі квітів я нарву.

Я притулю́сь до тебе на світанні,
Так ніжно я до сонної торкнусь,
Як пісню заспівають пта́шки ранні,
З тобою у цілунку я зіллю́сь.

За тебе вдячний, мила, Богу й долі,
З тобою у коханні потонув,
З Господньої так сталось, люба, волі,
Що я щасливий – вже давно збагнув.

Моя́ Богине, ти така єдина,
Моє́ кохання, справжній дивоцвіт,
Моє́му серцю дорога́ перлина,
Душі моє́ї наймиліший квіт.

03.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024