Не криви більш душею в мій бік,
Вже уко́тре прошу́, заклинаю,
Не лякай, не тривож ти мій світ,
Я ж до тво́го нічого немаю.
В його небі птахів переліт,
Крик зозулі в зеленому гаї…
Він такий, трохи інший мій світ,
Не чіпай, я ж твого́ не чіпаю.
Спів у твій неохоче летить,
Не торкається снів твоїх хвиля,
У моєму ж — міняється вмить
Хмара чорна, стає синя-синя.
В моїм світі співають вітри,
З очеретом шепочуться верби…
Відрізняються наші світи,
Зруйнувати мій хочеш ти,стерти
Не тривож більш,благаю,мій світ,
В нім живу, як умію, як знаю,
А чи жду знов птахів переліт,
А чи в інше у щось поринаю.
Уявляю, як в осінь зайду́,
Її листя в долоні піймаю,
Та зустріну там знову журбу,
До якої претензій немаю.
Не лякай, не тривож ти мій світ,
Він ранимий, як пташка, благаю!
Бо такий, і немало вже літ,
І міняти його не бажаю.
19.04.2026.
Ганна Зубко
