Скільки живу і гадки я немала, Що зможу зненавидіти когось аж так… Тепер, на привеликий жаль, узнала…. Впізнала в москалях свій страх. Нехай би швидше вже Москва та клята впалала, Нехай грім Божий покарає їх! Прошу я , Господи, воздай їм позаслузі За всіх дітей, за матерів, за всіх людей, Що постраждали враз… За тих, хто тілом ще живий, а дух десь бродить поруч… За сльози діточок і матерів, За кожну краплю крові, нашого солдата, За сльози юних вдів, майбутніх матерів… За весь нарід, за всіх хто став нам поруч, І постраждав від ницих тих катів… Прошу я, Господи, помилуй нас ти грішних, Пробач мене за те, що я роблю… Бо я не зможу вже пробачити ніколи, того що зроблено у наших всіх містах… Закарбувалися навічно, ніби в коло: Ірпінь та Буча, Волноваха, Харків… А в Маріуполі, то просто жах… Такого вже забути неможливо, Пробачити не можна і за сотню літ… Цвіт нації пішов уже на небо, Щоб вимолити в Бога наш нарід.
03.04.2022 р. Час 17.40
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Коли нічка тихенько Підступає до хати, Колискову співає Усім дітям свою, У молитві низенько Схиляючись мати, Щоб ще раз пом’янути тих, Хто поліг у бою. Той, хто Ангелом Світла Піднявся у небо, Той, хто кров’ю своєю В чистім полі стікав, У бою він поліг, Україно, за тебе. Щоби землю святу Ворог більш не топтав. Щоб родили поля, Колосились щоб ниви, Багряніло веселкою За небокрай, Щоби діти Вкраїни У мирі зажили, Щоб Творця прославляли Й любили свій край!
Любов Колодій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Чуєш Спиш? Ну спи собі, А поки спиш чаша твоя до дна вже їде, Розлив вино в ній, а що залишилося те віддав за дарма, Вино чи кров не важливо вже, Все вилилося та багрянцем ріки залило Прокинься та подивися на чашу свою поки пізно не стало і зовсім пустим ти не залишився, Та багрових вод із рік не спробував.
Невже злякався слів моїх, а ти не бійсь, Нехай кров кипить, а вино парує, Запам'ятай дорогі назад немає, Минуле міф, а майбутнє ще не розкрита легенда, Важливий тільки цей момент тож нехай вино кипить а кров парує.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Чи варто боятися смерті свого життя? На мою думку, смислу в цьому нема.. Який сенс боятись цього моменту, якщо він наступить десь там у далекому. А може й сьогодні.. Я цього не знаю, але воно не минуче, нас всіх це чекає. Що буде після смерті..? - Питали у мене, а я що вам пророк, не питайте у мене...
Переродження чи кінець життєвої епохи?.. Ідей є багато, але що буде насправді, дізнаємся рано.. а може і пізно, сумно.. що ми є не вічні. Жити вічно? - Чи вмерти під сотню, навіть не знаю, що тут гірше доволі.. На мою думку, краще жити без болі. В нього за декілька секунд адреналіна, цікавіше чим в наріка 50кг амфетаміна.. Тому що на мотику на задньому прогнався дурак.
Летів близько 300, по тій самій дорозі, де кожного дня, розкладаються випадково дорослі. Коли старався не ганяти ціле життя, але не побачив там пішоходного, врізався.. та збив того молодняка... Жив аккуратно, тихо.. спокійно, а в того мужика, виявили декілька грам амфетаміну.. Але він блять не сяде.. гроші відмажуть.. а життя молодого хлопчини, на обочині, ще досі лежало..
Лежало не рухомо, та сама пульсуюча кров, яка билась декілька хвилин назад у ньому, була вже не в ньому. Життя доволі жорстоке, тому.. живіть аккуратно, без фізичної та моральної болі. Але адреналіну завжди хочеться.. - казали лиш хворі.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
