Я закохалася в життя,
В чарівну ніжності стежину,
В буянь бузкових відчуття,
В легенький вітер,
В чудну днину,
В обійми ніжних почуттів,
В чарівні пахощі духмяні,
В жаданну мить,
В пташиний спів,
В чарівні роздуми багряні,
В небес бездонну глибину,
В веселку, що цвіте над гаєм,
В ковток води,
У тишину
І в серце чисте, що кохає.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Ніби вчора, рідна моя мамо,
Ти мене будила рано,
А сьогодні я вже на війні.
Де лише на світі я не буду,
Я ніколи, мамо, не забуду
Твої очі лагідно-сумні.
Буду я, матусю, пам'ятати
Той садок квітучий біля хати,
Де сиділи ми разом колись.
Де цвіла красою наша вишня,
Хоч тепер вона уже колишня.
Ти за мене, матінко, молись.
Ти віддай мене в Господні руки,
Щоб душа не звідала розлуки,
Ми в думках завжди з тобою вдвох.
Пам'ятай мене, моя рідненька,
Моя мила, люба моя ненько,
Нехай буде так, як хоче Бог.
Я тебе сьогодні привітаю
Так, як зможу, так, як вмію й знаю,
Ти пробач, матусенько, мені.
Я тебе ніколи не забуду,
Серцем своїм згадувати буду
Твої очі ніжно-чарівні.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я кохаю тебе коли сплю
Я кохаю тебе коли йду
Я кохаю тебе коли молюся
Я кохаю тебе коли з дітьми гуляю
Навіть коли злюсь,
Коли сваримося,
Коли разом каву варимо
І коли дітей спати вкладаємо
Я кохаю тебе коли дивлюся на тебе
І коли далеко від тебе
І все навколо про тебе нагадує
І я знову пилко кохаю
Я знову хочу обійняти тебе
Приласкати тебе,
Ніжно прошептати
Кохаю тебе!!!
І буду кохати тебе
До поки моє серце б'ється
І розум пам'ятає
І душа моя палає –
Тому що я тебе кохаю.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Теплий вечір, літо тихо дихає,
Ти під’їхав — серце вже тікає.
Старий мопед і вітер в волоссі,
І ми з тобою ніби поза часом зовсім.
Ти смієшся: «Тримайся міцніше»,
Я боюсь — але хочу ще швидше.
Фари ріжуть ніч, мов кіно,
І здається — це все назавжди воно.
Ми летіли, ніби сльози асфальта,
Ніч ковтала наші голоси.
Я тоді вірила — це і є правда,
Що любов не має меж і висоти.
Мопед гуде, а серце шаленіє,
Світ для нас був тільки один.
І здавалося — краще вже не буде,
Ніж ті ночі, де були ми з ним.
Бар «Іванна» — світло і музика,
Ти ведеш мене — трохи боязко.
Перший раз, і я ніби в казці,
Де всі мрії стають без підказки.
Дискотека — як цілий всесвіт,
І здається — кращого й не існує.
Ти дивився так, ніби назавжди,
І я вірила в кожне «люблю я».
Ми летіли, ніби сльози асфальта,
Ніч ковтала наші голоси.
Я тоді вірила — це і є правда,
Що любов не має меж і висоти.
Роки йшли, та не стерли нічого,
Ті дороги живуть у нас.
Три маленькі світи — це продовження,
Наших мрій і закоханих фраз.
Ми летимо — вже не просто як раніше,
Та в серцях той самий вогонь.
16 років — а ти все ближче,
І любов наша — як долоня в долоні.
І тепер уже нас не двоє — більше,
Три усмішки вдома ростуть.
Але в кожному дні, в кожній тиші
Я тебе так само люблю.
Мопед стих, але пам’ять жива,
І той вітер все ще з нами.
Бо кохання — це не слова,
Це життя, що ми пишем роками.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Брехати із любові – глибина.
Тоненька грань між святістю і світом.
Брехати – це погано, кожен зна.
Хоча не кожен може висловити це відкрито.
Любов живе лиш тільки без брехні,
Без осуду, без заздрості і злоби,
Без вихвалянь й принижень в кожнім дні,
Без нарікань в адресу ближньої особи.
І як тоненька ниточка в світах
Проводить грань між совістю і нами.
Брехати із любові – Божий знак,
Який так важко передать словами.
Лишень тоді, коли зневіри крах,
І з пелени звільнивши власні очі,
Любов у слові й діях повсякчас
Обійми свої відкриває нам охоче.
І по лиці невинна скотиться сльоза
Й жаринки вогник в серці запалає.
Благословенна є людина ця –
Котра з любов’ю, у потребі, ближнім помагає.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я дякую Богу за все що я маю:
За серце,
за подих,
за віру святу,
За мудрість,
за вміння й земне розуміння
й пізнання того, з ким я поруч іду
За зоряне небо,
за вітру обійми,
за сонячний ранок,
за літнє тепло
За чистії роси й за гостре каміння,
йдучи по якому ти віриш в добро
За щирих людей,
за чарівную мову,
за пісню співучу, що в грудях бренить,
За посмішку з ранку
й душевну розмову,
за кави ковток і за радості мить,
За зиму і літо,
за весни суцвіття
і осені шелест земних кольорів
Я дякую Богу за все що я маю,
Що Господь мені дарувати хотів
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
