Ніч, закосичена літнім дощем.
Спрагло запечені губи землі.
Сльози росою скрапують з листя.
Крильце метелика ніжно вібрує.

Вітер травинки у коси сплітає.
Порох з повітря смокче вологу.
Нудно стрекоче коник у житі.
Зорі ллють сльози рясного дощу.

31.03.1998 ©Ірина Вірна

Хочу п'яні літні ночі,
Де твій голос забринів.
Я погляну в твої очі –
Збірка квітів та шипів.

Серпень лине невблаганно
Нанівець, до нових днів.
Він вернеться, хай і плавно,
А ось наша юність – ні.

Все не вірю, що я вже зима,
Все здається — далеке ще літо,
Їх не стало, років тих, нема,
До години, хвилини прожито.

Душа рветься до літа доріг,
В порошнечі, в'язкому болоті,
У хатину сільську — оберіг,
В щебіт ластівок, що на дроті.

До світанків всіх тих, вечорів,
В ті стежки споришеві у росах,
В мамин двір,
що весь мальвами цвів,
Де ступали мої ноги босі.

Так, шкодую, що я вже зима,
Що не бути вже літом —
це знаю,
Доказ того — моя сивина,
Як не дивно, її не ховаю.

28.08.2024.

Літо приходить, як сонце в світанні,
Вогнем розпалює жар в душах.
На небі блакитному танцює вітер,
І трави та квіти розквітають у садах.

Спекотні дні, що веселі шепчуть,
Людські серця в них розкриваються в сонці.
Море ласкаво волочиться в обіймах,
І хвилі співають, наче таємничі рікою пісні.

Літо — це час пригод та нових вражень,
Коли серце б'ється в ритмі життя.
Усі мрії розцвітають, мов квіти в саду,
І кожен день — ніби вірш, написаний коханням.

Запах солодких фруктів і квітучих полів,
Радість та щастя, що наповнюють наші душі.
Літо — це пора, коли кожен момент — скарб,
І ми відчуваємо себе живими, мов вітер у полі.

Нехай літо триває, як мить у казці,
Де кожен день — як чудовий дивний подарунок.
І в цьому світлім вальсі, мов на танцполі,
Ми відчуваємо велику любов до життя.

• Твір:

  На землі чарівній, де кожна пора – диво,
  Весна приходить, з ласкавим промінням весняним.
  Квіти розцвітають, веселка на небі нам віщує:
  "Життя прекрасне, повне радості і мрій!"

  Літо настає, сонце горить на небі вогнями,
  Ріки співають свої мелодії, ліс гомонить в тіні.
  Пташки літають, мов кольорові стріли,
  Веселка у серці, веселка у душі – вічна весна!

  Осінь приходить, листя золоте кружляє в повітрі,
  Туман пливе низько, сіяючи загадки і таємниці.
  Журба відходить, як вітер у поле,
  Мудрість осені вчить нас цінувати кожен момент.

  Зима наближається, з гарячих відомостей стежка мовчить,
  Сніг падає, як вічний поцілунок природи.
  Мороз вишиває вікна крижаними малюнками,
  Серце відчуває спокій і тишу, як ніколи.

  Кожна пора року – це казка, що розкриває таємниці світу,
  Весна, літо, осінь і зима – вони об'єднують нас у круговерті часу.
  То як пісня вічна, то як диво чудове,
  Пори року – це краса, що дарує життя нам у подарунок.

• Твір:

  На сході сині світанкові далі,
  В садах птахи співають все гучніш,
  Одягає ранок черешневі коралі,
  Ходить червень по росі босоніж.
  Не перестануть душу спогади гріти.
  Мені б на мить в наш старий садок,
  Де червоні крапельки літа
  Вниз голівками звисають з гілок.
  Не раз згадую своє дитинство... і літо
  Усміхнений батько... і матір таку молоду...
  Чому найсмачніші черешні у світі
  З дерев у батьківськім саду?
  Причини насправді не знаю,
  Сама посадила сад великий, стрункий.
  Міняю сорти, саджу, поливають,
  Куштую... А смак зовсім не такий...