Мелодія грає, як пісня співає,
Лине вона, мов ріка, що весело текла.
Серця дзвенить, мов дзвіночок в долині,
У ній промінь світла, як в мандрівці сонця зійде.

Кожна нота — ніби краплина роси,
В долонях вечора, коли зорі розцвіли.
Вітер легко носить її пісню далеко,
Де серце сумує або радіє веселко.

Та мелодія — це не лише слова,
В ній живе душа, що залишає світла.
Танцюють чарівно зорі на небі,
Під мелодію, як нічний вальс гребіні.

Нехай лине вона, як вільний птах,
У серцях людей, мов світанковий блакить.
Мелодія грає, пісня в серці лунає,
І вічність тут каже: "Любов — вона жива!"

У вальсі чарівно кожен крок звучить,
Серця струнами в ритм танцю линуть.
Крокує пара, мов зорі на небі,
Легко, наче перлини в росі на траві.

Обійма витончена, плавна, як спів,
Душі летять, мов птахи у синів.
Краса у рухах, в кожному оберті,
Вальсу магія, що в серцях розквіт.

Легкий вітерець ніжно грає в волоссі,
Світло лампад розсипається в ковзанні.
Очі світяться, мов зірки на небі,
У цьому танці — всесвітнє диво.

Крок за кроком, пливуть у мить і гріх,
Мелодія вальсу нас веде до вишнів.
Тут час не існує, лиш вічність плине,
У вальсі ми знаходим вічність у мить.

І так танцюєм у цьому вальсі ми,
Легко, наче перлини у морі,
Душі зливаються, мов річка в море,
У вальсі кохання, немов зірка зоре.