Мені все вказує, що я для всіх чужий.
Я все життя прожив і не навчився жити.
Я так сприймаю світ,
Як сам би я хотів, щоб світ сприймав мене належно.
Мені здається, я не зміг,
Не досягнув мети — залежний.
Життя на паузі, а я в пітьмах
Став під обставинами мертвим.
Ще трохи часу, я молю!
Я до небес кричу уперто:
Я все ще вірю, і тому
Ділюся щиро і відверто.
Мені все вказує, що я для всіх чужий.
Життя виштовхує назовні.
З вовками жити я не зміг,
Але навчився вити вовком.
Чужа біда вже не біда —
Радію тільки власним вчинкам.
Геть збожеволів в решті літ,
Та вовком бути — не підсвинком.
Мені все вказує, що я для всіх чужий.
Святим назватись недоречно,
В житті, як всі, подекуди грішу.
Став наче з клану недотичних.
Я мрію, щоб прокинутись від сну,
В обставинах не загубити душу.
Коли настане час — пробачити прошу,
Я знаю, що не можу, але мушу.
Мені все вказує, що я для всіх чужий.
Жартую начебто дотепно,
І час від часу я фальшивий чую сміх,
Частіше, ніж критичне: «Це не смішно».
Для рідних наче дивний фрік,
Чужим на дроті — сміх та й годі.
Якби я все життя ,змінити міг,
Не став би змінювать нічого.
Мені все вказує, що я для всіх чужий.
Себе обманювать негоже.
Я б ошуканцем міг би буть,
Та не судилось, бо не в змозі.
Брехня кістками шириться серед людей,
Від Духу Вільного — крок до свободи.
Бракує слів від кількості ідей,
Та й втілити в життя нема нагоди.
Мені все вказує, що я для всіх чужий.
Не маю доступу без гасла.
Не відрізняю: свій або чужий,
В налаштуваннях — тільки довіряти.
Я не шкодую, що я скрізь чужий
І що на мене світові плювати.
Я вдячний Богу, що живий
І можу без вогню палати.
22.02.2026