А коники білі-білі
В Завірюхи й Заметілі,
Які їдуть до Зими.
А та мчить на срібних санках
Подружок своїх стрічати,
Забарилися ж вони.

Крешуть коні копитами
І сніжок вже під ногами
Простелився рушником.
А подруженькам-сестрицям
В ніч холодную не спиться,
Розгуляються разом.

Ще покличуть Вітра-брата
Кучугур понамітати
Щоби він їм допоміг.
Усі будуть танцювати,
На світанку ляжуть спати
Серед засніжених доріг.

2024 р.