Вже пахне яблуками у саду серпневім
І груші стиглі, мов сонця малі.
А я іду, біжу, спішу до тебе,
Частиночко подільської землі.

Тут все знайоме. рідне аж до болю:
Старенька хата, наче мати нам
Й троянда чайна побіля вікна,
Подвір"я поросло спориш-травою.

А біля тину ще стоїть криниця,
Хоча цямриння мохом поросло.
Нап"ємося джерельної водиці
І втоми ніби й зовсім не було.

Та й відчуваєм – додається сили,
Снагу черпаєм з рідних нам джерел.
Не забуваймо місць. де народились,
Хоч як далеко звідси ми тепер.

2016 р.