ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Про життя    Травма — не вирок

Травма — не вирок

Травма — не вирок. Це підпис кров’ю
Під договором з власним «вставай».
Це коли світ б’є не для злоби,
А щоб ти згадав, хто ти є насправді.

Це не про жалість і не про сльози,
Не про «як шкода» і «ти тримайсь».
Це коли душу ведуть крізь грози,
Щоб вона стала важчою за страх.

Кістки зростаються. Гірше — з вірою.
Бо віру ламають без шуму й слідів.
Та хто пройшов біль і не став покірним —
Той вийшов загартований, не зломлений, живий.

Шрами — не плями. Це мапи боїв,
Де ти не втік і не впав на коліна.
Травма — не вирок для сильних сердець.
Травма — це піч, у якій кується людина.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Патріотичні    Ті, що сидять нагорі

Ті, що сидять нагорі

Вони сидять на троні — ніби боги на грудях зла,
Кремезні тіні у кабінетах, де совість вмерла й не жила.
Їхні долоні в золоті, а очі в попелі країни —
Народ стікає кров’ю в полі, вони ж рахують тільки гривні.

Всі президенти і міністри,
Верховні ради, судді, “еліти” —
Між ними різниці так мало,
Немов між попелом і мрією убитою.

Вони не чують крик людей,
Бо звикли чути шелест схеми,
Де мільярди течуть, мов змії,
Між пальців — тихо і таємно.

І кожен каже: “Так було,
Так є, так буде — доля наша”.
А в серці ллється темний гнів,
Немов надламане проміння наше.

Та ні, вони — не боги і не титани,
Не духи ночі, не фашистські пси.
Вони всього лиш ті, хто звик
Ховати правду у своїй тіні.

І ми стоїмо — народ живий,
Не зломлений, хоч рани свіжі.
І поки серце в грудях б’ється —
Вони не зможуть нас принизить.

Бо правда сильна, як земля,
І її ніхто вже не зав’яже.
І прийде час — усе зміниться,
Коли народ “досить” їм скаже.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Aintigo - Strony internetowe Warszawa

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]