Із серця відпусти образу —
Вона злетить, немов бджола,
Яка нектар ще не зібрала
Й літала по полю легка.

Не роз’їдає іржа серце,
Не п’є образа сили сок.
І ось тепер вже натщесерце
Зроби «прости» щедрий ковток.

Вільніше стане, легше в грудях,
Немов розвидниться в душі.
І біль, що спав поміж полудня,
Розтане в лагідній тиші.

І серце, вільне від полону,
Знайде свій тихий, рівний шлях.
Бо той, хто відпустив образу,
Вже не тримає біль в руках.

03 квітня 2026 р.

• Твір:

  Я не люблю, а лиш кохаю!
  Та ночі наші.. забуваю!
  Я хотів лиш бачити тебе ось там
  Але це в снах лишѝлося.., моя мадам..

  Я так хотів зустрітися з тобою
  Милуватися такою..
  Але ти взяла гострий ніж
  Та забула наший рік

  Наший рік цієї дружби..
  Наший рік цього добра
  Але обрала дурака..
  Ну.. оцього ж мудака

  Який вбивав тебе щоразу
  А ти до нього - : "не в образу"
  Який кохати не хотів
  А ти захлинаючи ревів..