Здираю з тіла кригу
Уникаючи амбіцій
Я утворюю море диму
Зникаючи у гірких
У гірких твоїх губах
Що так хочу отримати я
Твої ніжні червоні губи
Я згораю тобою до тла
Та коли би тобою я став
Я б лишився в своїй голові
Та коли б я тобою згорав
Нічого б не змінилось в мені
Та коли настане весна
На твоїх колінах лежить
Моя дурна голова
Горить моє серце горить

Горить моє серце очами
Очами зелених полів
Ти єдина хто може тримати
Мої душу в своїй глибині
Ти єдина кого можу любити
Обіймаю тебе і зникаю
У гарячих емоціях я
Я вогнище тобою згораю

Знову осінь до серця беру,
Своїм зором усю обіймаю,
Поміж листя блукаю, ловлю,
Прохолодою тішусь, вдихаю.

Все про осінь, тепер і колись,
В іншу пору по неї зітхаю,
Усі хмелем, неначе, сплелись,
У її лиш гаї заглядаю.

В світ впустила зимова пора,
У осінню, надіюсь, покину,
Прошу в осені, поки жива,
Щоби листям вкривала могилу.

09.11.2024.
Ганна Зубко

Знову осінь до серця беру,
Своїм зором усю обіймаю,
Поміж листя блукаю, ловлю,
Прохолодою тішусь, вдихаю.

Все про осінь, тепер і колись,
В іншу пору по неї зітхаю,
Усі хмелем, неначе, сплелись,
А я з трепетом розплітаю.

В світ впустила зимова пора,
У осінню, надіюсь, покину,
Прошу в осені, поки жива,
Щоби листям вкривала могилу.

09.11.2024.
Ганна Зубко