Чарувала колись мене веснонька,
Солодила медункою губи,
До любові ще кликало теж мене
Тепле літечко, наче до згуби.

Пані осінь з”явилася в золоті,
Прохолодою вже освіжала
Та лелечим крилом замахала
Так, наче літа мої прожиті.

Ой, життєва холодная зимонько
Із морозами, льодом й снігами,
Ти ще встигнеш до мене прилинути,
То ж прошу щоби не поспішала.

2018 р.

Підкралася до нас життєва осінь,
А літечко квітуче вже забрала.
Та лебеді кохання ще і досі
У вирій не летять, лишились з нами.

Бо затишно і тепло їм тут, значить
І ллється ніжність із сердець струмочком.
Ой, лебеді-лебедики крилаті,
Будьте із нами ще багато років.

2020 р.