Над річкою млосною, в темному трансі,
Під ковдрою неба, у вимірі снів,
Свічки електронні, в пульсуючім танці,
Пронизують вечір пунктиром вогнів.

Зливаються сфери: органіка й дані
Пульсують під шкірою світла й води.
І все, що лишилось у цім океані —
Це струм, що шукає космічні сліди.

Мов нерви ефіру, іскрять електрони,
Зшиваючи простір своїм волокном.
І дивиться вічність крізь штучні нейрони
На світ, оповитий неоновим сном.