Ми падали в житті не раз,
Вкривались мороком і пилом.
Підніжка, поштовх будить час,
І тягне вниз похилим схилом.
Хвороба, тіло, гострий біль
Навчили нас перемагати.
У серці зріла нова ціль,
Що вчила знову виживати.
Не гріх — скотитися до ніг,
А слабкість — в пилові застряти.
Нас гарт дощів і чистий сміх
Навчили заново сіяти.
Зірвались в прірву? Ну то й що?
Падіння змусило літати.
І там, де мало бути дно —
Навчились знову воскресати.
19 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
