РОЗПЛАСТАЛА ОСІНЬ КРИ́ЛА

Розпластала осінь кри́ла
Золотиста, лю́ба мила,
І усе взяла́ в обі́йми,
Жовте листя в танець зді́йме.

Вітер їй допомагає –
Хмари в небі підганяє,
Підмітає всі дороги,
Листя сипле на пороги.

Осінь пензликом чаклує,
Золоти́ть все і малює,
Тче красиві килимочки,
Заглядає у садочки.

А як вже туди загляне –
Й тут палітрочку дістане,
Аби листя фарбувати
Й садовину позбирати.

Ще прекрасна витівниця
У люстерку чепуриться,
І сама в шикарних шатах
Скрізь крокує, як в палатах.

Має чари ця красуня,
По собі лиша відлуння,
Пофарбує, почаклує,
Та й тоді вже помандрує.

29.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 995593

Если б земля была живая,
Она давно бы умерла
От ран, которые война
Безжалостно ей нанесла.

Окопы, мины и воронки,
Могилы взрывов и кладбИщ.
Остовы, там где жизнь гуляла,
Ожоги мрачных пепелищ.

Мертвые города, поля,
Которым долго не родить,
Сожженные дотла леса,
В которых зверю не бродить.

Метал будто игла под кожей
В земле разрывом застревает.
В местах, где счастья больше нет,
Трава расти не успевает.

Земля, все будто понимая,
Зализывает свои раны -
Рыдает паводком весны,
Шрамы войны тем разъедая.

Солнце сквозь дым лучи бросает,
Слезы земли чтоб осушить.
Стремится, словно мать ребенку,
Земле любовь к жизни привить.

23-04-2023

небо захмарилось, потемніло
повітря запахло дощем
сонце сховалось, спохмурніло
передчуття дощу - щем

сутінки заволоділи краєм
обійняли все навкруги
піднялися над виднокраєм
неначе справжні Боги

хмаринки вдягнулися в плаття
сіро-сизі й купчасто-дощові
дощик намочив верховіття
потічками стік у траві

загриміло, розійшовся дощ
до блиску поливав дерева
не оминав жоден кущ
водою доповнив джерела

квітам прикрасив пелюстки
намочив трави, листочки
зволожив молоді паростки
розіслав водянисті ковдрочки

заметушились звірята й птахи
в пошуках - тимчасовий прихисток
юрбою біжать дітлахи
пагіння випускає любисток

дощик влаштував душ
омив дороги, будинки, вікна
все освіжив довкруж
краплинка дощу - всепроникна

в містян - парад парасольок
у селян - активна робота
дощова погода - затишок
опади - врожайна позолота

прогриміло, подощило, розпогодилось
сонечко й райдуга - з-за хмар
поле вологою доповнилось
дощ над рослинами - цар

дітвора поспішає на прогулянку
звірята вибігають зі схованок
пернаті затягнули веснянку
звеселяють швидкий танок

очистилась дощиком природа
щедро напилась води
минулась весняна прохолода
час росту, цвіту, краси

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Пішов у танок перший весняний дощик.
Підлив пралісне дерево, маленький кущик.
Попросив знайти парасольку, плащик.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Прокинеться природа. Оживе все навколо.
Щебетливі птахи звеселять своє соло.
Розпогодиться. Веселка намалює коло.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Найбільше зрадіє дощу селянин.
Засіє ниву з найдобірніших зернин.
Надіється на вологу з дощових хмарин.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
У вологому ґрунті проросте травичка.
Дощовій краплинці всміхнеться квіточка.
Набубнявіє досхочу малесенька брунечка.

Рання весна... Кап... Кап.... Кап...
Завесниться. Скрізь зарясніє листочками.
Збіжить водичка веселими струмочками.
Наповниться довкілля людськими голосочками.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Земля збагатиться рослинними життями.
Прикраситься цінними коштовностями.
Зарясніє сходами, травами, суцвіттями.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Йде життєдайна енергія весняного дощу.
Стою під ним. Зачерпну з пригорщу.
Небо дарує землі велику силу цілющу.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Ти куди біжиш, гірська ріка?
Дай намилуватися тобою.
Буйний вітер сильно вже гойда
Гілочки смерек, що над водою.

Вздовж ріки порозросталися мохи.
Течії земні мелодії співають.
В папоротях й скелях – береги.
Схили в пишні шати одягають.

Закружляли понад річкою птахи -
Ті, що гнізда в'ють тут на деревах.
Їм так – добре. Вздовж великої ріки
Ввись знімаються на дужих крилах.

Враз затьохкав соловеєчко в долині
Там, де звивиста частина річки.
Он листочки затремтіли на калині.
То в коханні зізнаються вже синички.

То ж гойдаються грайливо на гілках.
Витанцьовують чарівний свій танок.
Раз по раз з дерев злітає птах,
Щоб разом сплестись в живий вінок.

Переглянулись в зажурі береги.
Захмарилось небо... Потемніло...
Буде дощ... Все стихло навкруги
Раптом вмить, немов би, й звечоріло.

А внизу потік в каміння гостре б'є
Й робить з річечки дрібні потічки.
Вийде сонце. Темні хмари прожене.
Зачерпне собі студеної водички.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Українська земля - вишуканий, квітковий рай...
Куди не глянь, вабить природна краса, очі милує.
Богом даний українцям чарівний дивокрай.
Незрівнянна природа над ним майстерно чаклує.

А як підіймуться в ріст ще й ароматні зелен-трави
Та помережать їх миттю лісові, гірські й польові квіти,
То для душі вже не може бути приємнішої забави,
Ніж зачаровуватись ними, за Україну щиро радіти.

Бувало в дитинстві, як вибіжу на наш горбочок,
Що романтично височіє над хатою і рідним селом,
То серцем відчуваю, що цей дивовижний куточок
Обіймає мене міцно своїм добрим, вірним крилом.

Колись з батьками, братами та сестричкою
Знаходила в горах різнобарвні, пахучі квіточки.
Милуватись красою з малих літ стало звичкою.
Подобались все - дерева, кущі, трави, квіти, листочки...

Квіткове різномаїття рясно вишивало ті трави.
Вабило п'янким, духмяним ароматом до себе знов.
Життя... Змінювались події, місця, ритми й октави,
Але не минала до отчого краю щемна, дочірня любов.

Вітер колише чебрець, материнку, горицвіт, ромашки.
Гартує дзвіночки, волошки, братчики, маки в житі.
Дощем омиваються модні квіткові капелюшки.
Сонечко дбає, щоби всі квіточки були вчасно розкриті.

Радо розцвітають анемона, кульбаба, люпин, іриси...
Лікує цикорій, живокіст, Петрів батіг, пижма, дивосил...
Запахом вражають фіалки, конвалії, валеріана, м'ята, нарциси...
Їм вдячно вклоняється нескінченний небосхил.

Наша земля в різні пори року змінює земний одяг.
Прикрашає себе скромною, безцінною красою.
Первоцвіти наввипередки сідають в лісовий потяг.
Гори та доли плачуть квіткою "Божою сльозою".

Заквітчана, мальовнича природа України має все.
Во істину - благородна, цілюща, багата земля...
Хай українському народу вітер змін щастя несе
Й воєдино об'єднає навіки наші мільйонноголосі "Я".

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Вранішній туман - як сиза, безмежна хмаринка.
Пропливає, немов у казці, над сушею й водою.
В нім купаються кожне дерево, кущ, квітка, травинка.
Гори та ліси зволожуються з його ходою.

Вони радіють туману. Росичкою вмиваються.
Рослинний світ дружненько йде в повен ріст.
Із вдячністю своєму рятівнику вклоняється.
Миттю оживає природа. Має вона такий хист.

Туман... То вранішнім серпанком пробіжиться
Низесенько над самою красунею землею.
То здалечку скромненько покрасується
Над долинкою затяжною та густою млою.

А коли вже вийде на прогулянку сонечко,
Повітря нагріється. Враз стане тепліше.
Туман сяде на воду та землю, мов у сіделечко,
І розчиниться в них це диво з див наймиліше.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко