Стоїть, не йде, дощами плаче,
З рудої — сіра осінь скрізь,
Погля́да ворон, сумно кряче
В безлистий, жовтий верболіз.

Лишилось днів всього нічого,
На руці пальці уже гне,
Свого коня впряже гнідого,
Поміж туманів поведе.

23.11.2025.
Ганна Зубко

В травневім ранку щебіт лине,
Вітрець з садка його приніс,
Свій цвіт каштан
ось-ось вже скине,
Понад дорогою що зріс.

Похмурість неба плаче, схоже,
Краплі дощу вже на вікні,
А я не плачу, не поможе,
Не допоможе це мені.

І дощ іде, без вітру, тихо,
У душу сум його проліз,
Ще є біда, ще поруч лихо,
Але немає в мене сліз.

05.05.2025.
Ганна Зубко

Все плаче осінь, йде дощами,
І сірий шлях вже почорнів,
Сумує днями, вечорами,
Осипавсь клен весь, споганів.

Порою сердиться вітрами,
Птахів до неба підганя…
Дитинства осінь за роками,
Село і хата, вся сім’я.

Північний вітер з річки віяв,
Котив подвір’ям листя, гнав,
Трусив дощем дрібненьким,сіяв,
Стукав у вікна, заглядав.

Дорога теж в вікно дивилась…
Тягнулась стежка повз тинів…
Бабуня пошепки молилась…
Кіт на колінах муркотів…

05.06.2024.

Плаче тихо дівчинка вночі,
її мама на війні.
Рятує солдата – чиєгось сина,
брата, тата.
Медсестра її призвання,
давно обрала вона його.
Я пишаюся нею, сильна вона.
Але моє сердце плаче вночі.
Мамо! В молитвах я звертаюся
до Бога і тихенько шепочу :
,, Бережи матусю. Бережи нас всіх.
Подаруй нам зустріч в Мирі.
В нашій рідній Україні.

• Твір:

  Чому скучає ще по ньому?
  Чому у вечері знов плаче
  Коли той хлопчик, та людина..
  Пішов з життя, немов скотина

  Він пішов, нічого не сказавши
  Він заставляв поплакать наче
  Без ніяких слів, ніяких аргументів
  Утік з її життя..
  Зі всіх простих-всіляких тих моментів..

  Я намагався замінить людину
  Я намагався їй допомогти
  Але в тім вечері, в якомусь там моменті
  Пройшлася знову ножиком мені.

  Я просив не різати так швидко
  Бо старі рани, досі ще болять
  Але ця зайка, та хмарина
  Думала що я
  Чергова скотина..