Я знову тут, хоч назва вже не та.
Не те обличчя, та є й інші знаки.
Душа моя — це книга непроста,
Де між рядків живуть старі ознаки.

Я скинув тіло, мов зношений плащ,
Що став затісним на крутих підйомах.
Залишив біль минулого і плач
У гранях часу та його проломах.

Дорога не вертається назад.
Ми йдемо крізь віки, міняєм ролі:
Жебрак — король, то воїн, а то кат.
Заручники «театру» і неволі.

Щоб з чистого листа почати шлях,
Стираємо ми пам’ять, мов малюнок.
Знання, що проростали у життях —
Матерії одвічної дарунок.

Впізнавши погляд крізь тягар років,
Ми стрінемося в іншому вже часі,
Знов поміняємо земний покрів.
Ми —мандрівники в зірковій масі.

16 квітня 2026 р.