Стоїть, не йде, дощами плаче,
З рудої — сіра осінь скрізь,
Погля́да ворон, сумно кряче
В безлистий, жовтий верболіз.

Лишилось днів всього нічого,
На руці пальці уже гне,
Свого коня впряже гнідого,
Поміж туманів поведе.

23.11.2025.
Ганна Зубко