Рожевий захід помани́в
Із втоми день у спокій,
Хитався човен, в хвилях плив
Повз верби та осо́ки.

З’явились сутінки, сова
Голос пода́ла,
Верби тулилась голова,
Ледь спина підпирала.

Теплом ще чутно камінь грів,
Вгору стрижі злетіли,
Тихенько вечір гомонів,
Десь вікна засвітили.

Тулилась хвиля ніжно ніг,
Все втому відмивала,
Спориш, що плетевом проліг,
Уже роса купала.

20.12.2025.
Ганна Зубко