чомусь всі бачать тіло, а не душу
та відчувають холод всередині
що напишу сьогодні на картині
про почуття, якими я брешу

щодня кажу тобі моє “пробачиш?”
за те, що я, травмована роками,
оплакую сама собі сльозами
нестерпний біль, що навіть не побачиш

хочу закритись, відсахнутись, бігти
забувши про палку любов у серці
ти ніжно в очі глянеш у люстерце
загоїш рану, даш в коханні мліти

не розумію, сонце, чим живеш ти
чому сьогодні грієш, завтра палиш
розіб’єш серце, вламки переступиш
не чутимеш, як зірвуся волати

приходить день, проходять стрімко ночі
на наших “ми” стояла жирна крапка
колись вгадала правду мені бабка
що не від щастя будуть мокрі очі

Що дав мені ти, крім печалі?
Цей цвіт троянди геть зів’ялий…
Його до рани прикладаю,
а серце все ж без тебе в’яне.

Що дав мені ти, крім печалі?
Слова: “Я теж тебе кохаю”.
Вони навік мене зв’язали,
мов на душі кайдани маю.

Що дав мені ти, крім печалі?
Пекучі сльози над листами,
які колись мене втішали,
а зараз дражнять, ятрять рани.

Що залишилося від тебе
на згадку, в пам’яті, в душі?
Печаль. Сльоза. Листи до мене
і в порох стерті пелюстки.
04.09.1995 ©Ірина Вірна

Пішов під вечір погуляти,
І квіточки на фото зняти.
Ходив, бродив. Вже не весна…
Багато їх уже нема..

Одненьку лиш вдалося зняти,
І милій швидко відіслати.
Давно вже це я не робив,
Бо на Донбасі час летів…

По травах й хащах находився,
Згадав ,що нині я не мився.
Звернув у сторону я бані,
Вловивши трави ще духмяні…

Пішов я під пташиний спів,
Не спішно, саме так хотів.
Лиш тільки я прийшов, присів.
Перепочити захотів…

О диво – Квіточку зустрів!
Від щастя мало не зомлів.
Шикарно Вона виглядала,
Що в мене челюсть вж відпала😊.

У мене мову віднімала,
Собою міцно чарувала.
Як завжди ніжно привіталась,
Й приховано щось посміхалвсь.

Їй йти до себе час настав,
А я лиш з сумом споглядав,
Хотілось встати та обняти,
Від себе вже не відпускати…

Лиш поглядом я проводжав,
А почуття в душі тримав…

Та не потрібен ти мені…

На щастя… чи на жаль?

Вже квіти всі зронили пелюстки.

Муркоче котиком печаль.

Я більш не прагну вороття,

Ні теплих поглядів, ні мрій.

Хоча й згадати не змогла б,

Яким ти був…. моїм?

Так ніжно-лагідно-ласкаво

Зів’яли почуття…

Думки-пелюстки закружляли

І склали слово “забуття”.

26.07.23 ©Ірина Вірна

Я несу тобі квіти –
Світанковий жмуток.
Весняні мрійноцвіти –
мій тобі подарунок.

Я несу тобі сяйво,
У долонях тримаю.
І не буде вже зайвою
моя пристрасть-кохання.

Я несу тобі слово –
це таємне зізнання.
Хай воно і не нове,
але все ж не останнє.
11.04.23 ©Ірина Вірна

В просторах дня в оковах ночі
Блукаю сам десь серед снів
Чого я хочу і не хочу
Чого не зміг і що зумів

Над чим я плачу чи сміюся
В чому безстрашний чи боюся
Чого навчаю я чи вчуся
Що я прийму чи відречуся

В полоні власних почуттів
Думки мов тіні йдуть за мною
В покорі знов тамую гнів
Життя моє тече рікою

І від народження за мною
Добро і зло десь за спиною
Ідуть невидимим конвоєм
Ведуть до вічного спокою

• Твір:

  Мої рядки кошмарними тобі можливо показались,
  Но я тільки свої почуття на чистий лист розписати захотів,
  Всім зараз не просто в кожного біль своя,
  Своїми недоладними віршами я думку донести хотів,
  Нехай кожен в кому оберемок сліз,
  На листі їм форму почуттів надасть.

• Твір:

  Спустошеність, прокляття, втома.
  Зʼїдає туга, що не вдома.
  Втрати, біль, плач, гнітючий стогін.
  Минулого рве душу спомин.
  Завмерлий погляд у могили,
  Крик в небо відбирає сили.
  Апатія, зневіра, відчай,
  Байдужість мармуру в обличчях.
  Трагедія і руйнування,
  Безжалісна вічність чекання.
  Жах, паніка, безсилля, біг.
  Від горя божевілля сміх.
  Безповоротність, нескінченність,
  Звичка, пірнання у буденність.
  Майбутнього немає в мріях,
  Минуле стерте чи в могилах.
  Нерозуміння і безжалість.
  Нерозсудливість і ненАвисть.
  Мовчазна згода і протести.
  На витривалість життя тести.
  Геройство, стійкість і сміливість.
  В сусідах боягузтво, підлість.
  Нелюдяність, каліцтво, звірство.
  В мить перетворене дитинство.
  Жалість, душевність, теплота.
  Відвертість душ і простота.
  Терпіння, вірність, вдячність, щастя,
  Хто вистояв і дочекався.

  15-07-2023