Весна прийшла! Ні! Прилетіла!
Розкрила свої диво-крила.
Махнула,- вітерець з'явився,
Війнув, дмухнув, дощем умився.

Прийняв із вдячністю дарунок :
Жаркий від сонця поцілунок.
І нумо щедро роздавати,
Повітрям теплим обіймати.

Він затягнув в танок грайливий
Пташину зграйку гамірливу.
Весну схопив, – нумо кружити,
В танку шаленому летіти.

Весна все зеленню вкриває,
Летить, сміється і співає.
Бурлить життя, кров розганяє.
Весна кохання призиває.

Бог Купідон, кидає стріли.
В кого попав, – усі вціліли,
Лише міняється довкілля :
Кохання, щастя, божевілля.

Кружляє вітер із Весною
Бог Купідон мчить із стрілою.
Стріла в повітрі забриніла.
Весна прийшла! Ні! Прилетіла!
03 березня 2026 р.

Прийшла. Добилась.
Слава Богу!
Берег омріяний, ріка,
Огляну зблизька всю дорогу,
Піднімусь вгору по стежках.

Загляну звідти в сині хвилі,
Очима зелень обведу,
Всміхнусь озерцю і калині,
У гаю тінь густу пірну.

Там на пеньку старім вмощуся,
Зіпрусь в могутніх ясенів,
Із джерела води нап'юся,
Задивлюсь, вслухаюсь в птахів

Все дотепер здається раєм,
У травах, квітах ті луги,
Озерце, верби з ясен-гаєм,
У зіллі, хвилях береги.

05.06.2024.