Війну проклинає згорьована мати.
Кляне-проклинає убивцю та ката,
Що змусив синочка піти у солдати,
Щоб з рідного дому агресора гнати.

Рахує хвилини щодня до зв’язку,
Не помічає вона сивину,
Що білою сіллю голівоньку вкрила,
Тривога й туга униз плечі схила.

Молитви шле Богу знедолена мати
З проханням синочка від куль захищати
Ночами тривога безсоння годує,
Хвилюється мати, не спить та горює.

На згадку приходять дитячі роки,
Як м’ячик ганяли малі хлопчаки.
А зараз грудьми захищають країну
Домівку, минуле, свою Батьківщину.

Помилуй їх Боже, дай силу й відвагу.
Від куль борони, надихай на звитягу.
Слізьми вмиті линуть молитви до Бога
Їм шлях прокладає кривава дорога.

Живими з жорстоких боїв повертай.
І сил Перемогу здобути нам дай.
Наблизь, Боже праведний, Мир в Україну,
Дай сил гнати ворога геть без упину.

Подалі з країни, аж за небокрай,
А воїнів наших від куль захищай.
Верни дітям батька, а матері – сина.
Наблизь, Боже праведний, Мир в Україну.
Січень 2026 р.