Ти плачеш, осінь, що ж, поплач,
Днів залиши́лось зовсім мало,
Зимі дощами ти віддяч,
Щоби ступала болота́ми.

Хай витісняє, ти іди,
Бо уже справи всі зробила,
І долетіли вже птахи,
І відпочили у них крила.

У відпочинку і поля,
І у садах плоди зібрала,
Усілась ве́рхи на коня
І між туманами пропала.

29.11.2025.
Ганна Зубко