Хочу піймати
на річці тріск льоду,
Хочу дивитись, як крига пливе,
Хочу туди, до верб тих і броду,
Хочу в далеке минуле своє.

Щоб знову із вітром
там обійматись,
Побіля хвиль,
що котять, пливуть,
Мовчки вслухатись,
мовчки вдивлятись,
І любуватись…
востаннє… мабуть.

06.03.2026.
Г. Зубко

Дочекалась весни, вже чекаю
Її першу грозу серед дня,
З нетерпінням між хмар загляда́ю,
Грім піймати хоча би здаля.

Вітер хмари жене синім небом
І грозою й не пахне мені,
Понад полем широким із криком
Пролетіли лише́ журавлі.

02.03.2026.
Ганна Зубко

Звичайна річка, хто назвав,
Скільки тече уже — не знати,
З'являвся вітер, хвилі гнав,
Кортіло гладити, піймати.

Скелястий берег, круча в бік,
Пливе повз верби, тихо в'ється,
У сні, немов, води потік,
Буває, хвиля підніметься.

Стежки у травах і піском,
Озерце панське, осокори,
Вздовж поза хатою, двором
Духм'яний берег, косогори.

Калини цвіт, черемух, трав,
У хвилях зілля, лілій диво…
Манив той рай, завжди стрічав
І загадково, і шумливо.

20.07.2024.