Я при́йду ще сюди, і ще,
Як скресне крига,
зелень все покриє,
Обвіє вітер руки і лице,
Зігріє сонце, дощ умиє.

Піймаю щебет у густім гіллі,
І вдасться хвилю
не одну піймати,
Та де ще бути, як не тут, мені,
Самотність щоб не відчувати.

Усе тут за́вжди до душі,
Цей берег, верби у долині,
І у світанках солов'ї,
І небо, й вітер, хвилі.

Я тут щаслива, як ніде,
Це все, що мені треба,
Пізніше хміль вінки сплете
Попід блакиттю неба.

Будуть метелики, джмілі,
Поміж травою квіти,
Пташки́ вгорі і у гнізді,
Ну як тут не радіти?!

08.03.2026.
Ганна Зубко