Цей світ — помийка, бруд і дим,
Він весь гнітить, він нетривалий,
Людина в розпачі сліпій
Тут прагне світлих почуттів.

Живе в канаві серед зла
Будує плани, щось кохає
Хоч знає: все згорить дотла
І все живе тут помирає.

Цей відстійник гниє щодня
У ньому лють і вічний голод
Тут людство — наче навмання
Іде у темряву і холод.

Земне життя — лише іспит нам,
Мине воно, неначе спалах
Розвіється, немов туман
Усі скарби його малі.

А вічність — тільки у Раю
Там дивовижно, там спасіння
Там злобу не знайдуть твою
Там зникнуть сльози і гріхи.

Там чисте світло без кінця
Там спокій, неземна краса
Там праведні знайдуть Творця
І вічно світять небеса.

Щоб вийти з бруду і тенета
Іслам прийняти щиро треба
Наказам Бога слідувать відверто
Й відкриється дорога в небо.

Поділися тим, що маєш сам,
Поможи бідним і сиротам,
Борги чи бідність віджени,
Частину грошей віддай в добрі.

Благання бідного почуй,
Своє багатство порятуй,
Бо все, що маєш на землі-
Тобі довірено вгорі.

Очистить душу цей податок
Примножить твій земний достаток
Це не втрата, не провина
А віри справжньої частина.

В Корові, у сурі другій
Про це наказ записан дужий
«Молитву вчасно вистоюйте
І свій закят ви віддавайте»

А у Покаянні — закон
Кому іде ця милостиня,
Там вісім тих, у кого біда
Кому потрібна ця рука.

Та пожертва майно очистить,
Усі гріхи людські причистить,
Хто платить, той не знає страху,
А знайде лиш любов Аллаха.

Закят віддай із того, що росте,
Із золота, де сяйво чисте й непросте,
Якщо твій скарб в коморі рік лежав
Частину бідним ти віддати мав.

Даруй без гордості, від серця і без слів,
Щоб твій сусід від голоду не млів,
Бо жадібність — це на душі іржа
А милостиня — для душі межа.

У Книзі Святій пишеться щораз
Для кожного із нас звучить наказ
Хто ділиться — той знайде свій спокій
Його чекає сад Джаннат рясний, глибокий.

Понад тридцять разів у Книзі святій
Звучить призов про милість і спокій.
Про це Аллах нагадує людині,
Щоб не лишалась у гріховній тині.

Бо час минає, дні летять, як дим,
І кожен стане перед судом святим.
Земні скарби полишаться в пилу,
Пора до Бога йти крізь земну пелену.

Раптом обірвалося все
Провода, поїзди, літаки
Землю від заука трясе
Замовкли у всіх язики..

Ми прагнемо до істини
Але боїмося прийняти її,
Ми прагнемо свободи
Але не хочемо взяти її.

Тиша. Нікого. Нічого
Лише перший трубний дзвін
Усе живе згине до одного
В попіл зітре світ цей він.

Сонце раптово зійде із заходу
Небо розверзнеться, як розплавлена мідь
Земля стане рівною, без жодного проходу
І все живе у ту мить вмре..

Ми знаємо, що далі буде
Ми знаємо, як в ад не піти,
Але чому від Раю тікають люди
Ми такі тупі? Чи диявол зміг нас заплутати?

Тиша. Все чекає свого часу,
У руках єдиного Творця Всесвіту
Він згадає кожну пісчинку, кожну прикрасу
І все, що таємно ти робив проти світу
А там — лише сморід, брехня та спокуса наживи…

Тиша. Планета вмерла вся,
Пролунає вдруге ріг-
І душа на хвилину вмерла..
І ми всі піднялися з доріг,
І всі заплакали, сльози терли.
«Боже, поверни мене на мить
Я істинно вірувати та каятися буду…

Тиша. Всі під спекою йдуть
Їх мільярди, а Творець всесильний
Сонце над самими головами палить у цю мить
І Суд іде страшний та невпинний.

Кожен свої гріхи на іншого скинути намагається
Але ніхто від Бога не сховається
Тиша. Тисячоліттями всі горять під сонце
У білій пустелі, де немає тіні.
Та чекають тієї миті,
Коли Бог покличе у Своєму велінні.

Страх такий, що матері дітей своїх кидають
Щоб свої гріхи затерти, щоб душі в аду не палали…
Крики, плач, стогін і мольба
Марно все, все вже не має значення
Бог є любов та спокій, де зникає журба
Але в покаранні Він суворий до призначення..

Тиша. Ніч. Холодильник гудить
Я задрімав на мить
Мій розум згадав,
Що День воскресіння настав…
Не зараз, не сьогодні
Можливо, не на моєму віці
Але його ніхто не відміняв
Пам'ятайте, та до Бога скоріше повертайте.

Колись ми всі помремо, у свій час…
Бо так Аллах для кожного судив.
Усе вмирає, все минає враз,
Окрім Його прекрасних садів.

​Чи варто бігти за земним добром,
Що через роки все згниє?
Навіщо класти душу за золото,
За гроші віддавати все, що є?

​Навіщо марно марити про тлін,
Якщо найкраще — в Господа в раю?
Там вічність світла, там немає змін,
Там душі в спокої в тім краю.

​Там не старіють, не знаходять бід,
Немає болю, розпачу й страждань.
Лишіть земний, важкий і марний слід,
Звільніть серця від зайвих сподівань.

​До Бога поверніть свої серця,
Запам'ятайте! — Він чекає нас!
О людина! Ти прагнеш до свого Господа з усіх сил, і ти зустрінеш Його,
Коли настане твій останній час.

​Він хоче лиш любові та тепла,
Щоб чистим серцем ви до Нього йшли.
І щоб душа, яка у світі цім жила,
Врата до раю вічного знайшла.

Кохаю тебе!
Невже не зрозуміло?
Кохаю тебе!
Так ніжно та щиро.

Ти доля обрана моя,
Ти радість моя
Про тебе мріяв,
Тебе просив у Бога.

Так, терниста у нас дорога,
Але не забувай мила моя,
Що це дароване життя
Це – спільне випробування!

Це шлях до світлого Раю
Який ми будем чекати
Де будемо вічно кохати
Та ніколи біди не знати.

Кохаю тебе!
Невже не зрозуміло?
Кохаю тебе!
Так ніжно та щиро.

Ти доля обрана моя,
Ти радість моя
Про тебе мріяв,
Тебе просив у Бога.

Так, терниста у нас дорога,
Але не забувай мила моя,
Що це дароване життя
Це – спільне випробування!

Це шлях до світлого Раю
Який ми будем чекати
Де будемо вічно кохати
Та ніколи біди не знати.

Кохаю тебе!
Невже не зрозуміло?
Кохаю тебе!
Так ніжно та щиро.

Ти доля обрана моя,
Ти радість моя
Про тебе мріяв,
Тебе просив у Бога.

Так, терниста у нас дорога,
Але не забувай мила моя,
Що це дароване життя
Це – спільне випробування!

Це шлях до світлого Раю
Який ми будем чекати
Де будемо вічно кохати
Та ніколи біди не знати.

Гроші, гроші, гроші
Ми поклоняємося вам
Ми любимо тільки вас
Ми живемо заради вас
Ми піклуємося про вас
Ми так сильно переймаємося за вас
Ночами не досипаємо заради вас
І днями всі помисли лише о вас
Ми ніжно гладимо вас
Ми колекцінуємо вас
У подушку зашиваємо вас
І тільки коли багато вас
То життя розквітає
І повною груддю вдихаємо
О, гроші, я вами володію!
Я ще і ще вас збираю
І лише це мене надихає
А потім я скриню вам куплю
І ще більше вас полюблю
І ще більше назбираю
І ще більше барахла накупляю
І тут прийшов Азраїл
У небесному вбранні
І на іспит тебе відправив
І жодна купюра тебе не спасла
І жодна купюра за тебе не встала
І жодна купюра не допомогла
І навіть про тебе не згадала
А в руки іншого пішла…
Бо перед Богом будемо відповідати
За кожен крок і за помисли всі,
Там не вдасться нічого сховати,
Там не рахують бариші,
Там Бог спитає в суворій тиші:
«Що, окрім золота, в душі?»
Чи ти ділив свій хліб з голодним?
Чи ти молитву ввись здіймав?
Чи тільки ідолу холодному
Ти все життя своє вбачав?
Бог дав життя — і Він спитає,
На що ти витратив цей дар,
Вернись до Нього, поки дихаєш,
Поки ще серце б’ється в грудях,
Бо справжню вічність і утіху
Дає лиш Бог, а не капітал.

Тільки чисті серцем
Увірують в Бога
Де такі є?
Вкажіть мені дорогу
Можливо це діти?
Бо ще малі та щирі
Бо всім дорослим
Цей шлях не пройти.

Ми грішні завжди
У поглядах сальних,
В думках неохайних,
В бажаннях аморальних.
Заздримо колегам,
Плетемо інтриги
Життя перетворили
На брудні відлиги.

​Сплять з ким попало
І чоловіки, й жінки
Ворують і вбивають
І це лише вершина айсберга…
То що, виходить
В рай закрита дорога
І ніхто не здатний
Увірувати в Бога?