Ранок встає
Сонце моє
На моєму боку лежить
Мʼякшим стану
Для тебе в одну
Ніч перетворю на дім
Пізній візит
Останній вагон
Наш десятий балкон
Чекає вночі
На нас лише двох
Дивитись на світ зверху вниз
Місячна ніч
Світиться лиш
А ти красивіша луна

Горить мій вогонь
Яскрава зоря

Я спалю цей світ
Лиш любов спасе нас

Кава.
Вранішня……..
Смак гірко-солодкий,
Міцно-гарячий,
Розтікається в думках,
Руйнує мозок у словах – слова в надіях.

Початок дня – щоденне майбуття.
Спрага моя.

Вечорова ……….
Смак ніжно-мигдалевий,
Тепло-сонний,
Всотується в кожну тіла клітину,
Збирає докупи пазли з дитинства казки.

Початок ночі – звіт про турботи жіночі
Ще хочу…

19.06.24 @Ірина Вірна

Ранок, осінь золота – це час,
Коли повітря свіжістю, бадьорістю,
Але не ніжністю, обіймає знову нас.
Ранній туман над річкою
Повільно повзе над водою,
Огортає її легкою ковдрою,
А ти спиш, а я гуляю один, не з тобою.
Я насолоджуюся чарівністю цих днів,
Здається , ніби річка дихає,
В туманні обриси сховавши береги.
А промені сонця ще не дісталися землі,
Повітря насичене вологою і прохолодою,
Ранкова свіжість,
Осінь вражає чарівною вродою,
Подихом свіжим і насолодою.
Вже під ногами лист осінній,
Він вже не лист, а золотий килим,
І тихо, і туман над річкою,
Він стелиться як сизий дим.
Це час перед зимовим сном
Час сприятливих днів
В забарвленні коричневих, червоних,
І насичених навколо тебе кольорів.
Кожен лист, що повільно падає вранці,
Він кружляє в повітрі, прощається з літом,
В урочистому осені танці.
24.08.2025

Так тихо ранком у кімнаті
і спить твоя ще дітвора.
В віконце заглядає сонце.
Добрий ранок, наш світанок.
Зроблю я кави і млинців,
зустріну новий день, хай
буде він щасливим.
Прокинеться вже скоро дітвора
і настане буденна суєта.
То до школи я не хочу ,
то в садочок не піду.
То млинці буду з варенні,
але ні з сметаною мабудь.
Ма, а де мій зошит?
Ма, а де шкарпетки тут лежать?!
Так кожного ранку буденне життя,
в квартирі лунають щасливі голоса.

Я посміхався, коли хотілось плакати
Я жив життя, не під гранатами
У мене в світі – все гаразд!
Однак ударили лиш раз!

Вона зробила біль в хребет!
Але боляче лиш трішки стало..
Коли прокинувшись я ранком
Мою цю біль – немов рукою зняло.

Мене вже майже не боліло!
Зі мною було все гаразд!
Але згадав, згадав, її
І знову боляче ще раз!

Та й почало боляче боліти
Скажу одне.. прошу тебе
Якщо помру, не полінись..
Та положи ті квіти!

Осінь приходить, мов диво велике,
Вона змальовує світ у золотім відтінку.
Листя жовте й червоне танцює вітер,
І дерева в сонячному світлі виглядають квітками.

Холодні ранки, прозорі й тихі,
Дозволяють серцям пробуджуватись в спокої.
У повітрі пахощі землі та вогню,
Що гріє душу, наче відчуття кохання.

Осінь — це час спогадів і мрій,
Коли серцям хочеться линути в світ ніжний.
Усе живе й тліє, неначе в огні жаги,
І душа моя в тиху осінню ніч занурюється в мрії.

Линуть ріки в часі осіннім спокоєм,
І відбивають в своїх водах барви осені.
Осінь — це пора, коли земля спокійно спить,
І в душі кожної людини світлі спогади оживають.

Нехай осінь приходить, мов казка кожного разу,
Із своєю теплотою та мудрістю особливою.
Осінь — це час, коли душа наша знаходить внутрішній спокій,
І ми, танцюючи під дощем осіннім, відчуваємо велику вдячність за життя.

• Твір:

  На сході сині світанкові далі,
  В садах птахи співають все гучніш,
  Одягає ранок черешневі коралі,
  Ходить червень по росі босоніж.
  Не перестануть душу спогади гріти.
  Мені б на мить в наш старий садок,
  Де червоні крапельки літа
  Вниз голівками звисають з гілок.
  Не раз згадую своє дитинство... і літо
  Усміхнений батько... і матір таку молоду...
  Чому найсмачніші черешні у світі
  З дерев у батьківськім саду?
  Причини насправді не знаю,
  Сама посадила сад великий, стрункий.
  Міняю сорти, саджу, поливають,
  Куштую... А смак зовсім не такий...